​Та ой вишенька та черешенька

Шумлять верби в кінці греблі, що я й насадила,
Нема того козаченька, що я й полюбила. (двічі)

Нема його та й не буде, поїхав в Одесу,
Казав: «Рости, дівчинонько, на другую весну». (двічі)

Росла, росла дівчінонька, та й на порі стала,
Ждала, ждала козаченька, та й плакати стала. (двічі)

Плачьте ж очі, плачьте ж карі, така ваша доля,
Полюбила козаченька, при місяці стоя. (двічі)

Не сама я полюбила, полюбила мати,
Вона мене заставила, рушнички в’язати. (двічі)

Один дала, другий дала, на третьому стала,
А четвертий, шовком шитий, рученьки в’язала. (двічі)

Шумлять верби в кінці греблі, що я й насадила,
Нема того козаченька, що я й полюбила. (двічі)

Що то за кінь стоїть, та й біла гривонька,
Сподобалась мені, сподобалась мені тая дівчинонька. (двічі)

Не так та дівчина, як біле личенько,
«Подай же, дівчина, подай же, гарная, на коня рученьку». (двічі)

Дівчина підійшла, рученьку подала,
«Ой лучше б я була, ой лучше б я була кохання не знала». (двічі)

Кохання, кохання, з вечора до рання,
Як сонечко зійде, як сонечко зійде, кохання відійде. (двічі)

Ой на горі два дубки, ой на горі два дубки,
Ой на горі два дубки, два дубки та й злилися докупки. (двічі)

Вітер дуба хитає, вітер дуба хитає,
Вітер дуба хитає, хитає, козак дівку питає. (двічі)

«Ой, дівчино, чия ти, ой, дівчино, чия ти,
Ой, дівчино, чия ти, чия ти, чи ти вийдеш гуляти?» (двічі)

«Ой не питай чия я, ой не питай чия я,
Ой не питай чия я, чия я, вийдеш ти і вийду я». (двічі)

«Я у батька один син, я у батька один син,
Я у батька один син, один син, погуляти хоть би з ким». (двічі)

«А я доня мамчина, а я доня мамчина,
А я доня мамчина, мамчина, цілуватись навчена». (двічі)

Ой у полі два дубки, й у полі два дубки,
Ой у полі два дубки, два дубки і стоять, мов голубки. (двічі)