Digital archive of folklore

Та ой засвіти мати свічку, постав на столі,
Нехай люде подивляться, е ой, чи пара мені?

З ким любилась – розлучила, е ой, нема з ким жить.

Та думай, думай, думай ще й гадай, думай Галечко,
Брести тобі дві річеньки, е ой, ще й третій Дунай.

Сяк-так до вечора буду жить,
А ввечері мій миленький прибіжить.

Я йому всю правду розкажу,
Через кого на вулицю не хажу.

Через того, через любчика,
Через сизого голубчика,
Через того, через любчика,
Через сизого голубчика.

Брешеш, дівчино, брешеш,
Щовечора на улицю чешиш, чешиш.

Щовечора та щораночку,
Полюби мене, коханочку,
Щовечора та щораночку,
Полюби мене, коханочку.

Та ой вишенька та черешенька,
Та ой вишенька та черешенька,
Чом ягід не родеш?
Чом ягід не родеш?

Та ой як мені,
Та ой як мені,
Їх родити?
Як листя немає. (двічі)

Та ой дівчино,
Та моя й Галю,
Чом гулять не ходеш?
Чом гулять не ходеш?

Та ой як мені,
Та ой як мені,
Та гулять ходить,
Як милой покинув,
Як милой покинув.

(очевидно пропущений перший рядок
“Закувала зозуленька в саду на помості”)

Приїхало до дівчини три козаки в гості.

Один іде, коня веде, другий коня вʼяже, ей,
Третій стоїть під віконцем, “Добрий вечір” каже.

“Добрий вечір, стара мати, дай води напиться!, ой,
Добрий вечір, стара мати, дай води напиться!”.

Ой гаю, мій гаю, густий непроглядний,
Чом на тобі, гаю, ай листячка нема(є)? (двічі)

Листячка немає, вітер не колише,
Шо брат до сестриці ай часто же пісьма пи(ше). (двічі)

А він пише, а в письмах питає,
“Чи привикла, сестро же, ай у чужому кра(ї)? (двічі)

“А я й не привикла, треба привикати,
Чужі поля жала же, ай чужі же скрині дба(ла). (двічі)

Ой того ж я, брати, ой така же стара ста(ла,
Ой того ж я, брати, ой така же стара ста(ла).

Ой гаю, мій гаю, густий непроглядний,
Чом на тобі, гаю, а й листячка нема(є)? (двічі)