​Сади мої, ой сади зелененькі

Ой дівчино моя чорнобрива, чого з личка змінилася ти?Чи козака так вірно любила? Чи того, що ходила у гай? (двічі)

А в гаю там допізна гуляла, соловейко все бачив і чув,
Як козак до дівчини присягався, що повік не забуду тебе. (двічі)

А тепер ти мене покидаєш і подругу мою полюбив,
Ой подруга моя дорогая, не люби того друга, що я. (двічі)

Ой подруга моя дорогая, не люби того друга, що я,
Бо він з тебе, дурак, насміється, і ти будеш нещасна, як я. (двічі)

Вилітали орли з-за крутої гори,
Вилітали ой та гуркотали, розкоші шукали. (двічі)

Скільки не літали, треба вниз спускатись,
Ой у полі, в полі три доріженьки, треба розлучатись. (двічі)

Запряжу я коні, коні ворониї,
Та й поїду ой да доганяти літа молодиї. (двічі)

Та й догнала літа на дубовім мості,
Ой верніться, літа молодії, хоть на час у гості. (двічі)

Не вернемося ми, ми тепер до тебе,
Було б тоді, тоді шанувати, як були ми в тебе. (двічі)

Як була я молода, не спила, не з’їла ,
Тільки те я, те (то) я і згадаю, що тяжко робила. (двічі)

Ой тихий Дунай, ой тихий Дунай, бережки розносе,
Та й молоденький та й новобранчик полковника про(се).

“Ой молоденький та полковнику, відпусти додому,
Ой розплакалась та й ростужилась дівчина за мно(ю)!”

“Ой нехай плаче та нехай туже, вона й перетуже,
Ой молоденький та й новобранчик три года отслу(же)”.

Ой служив, служив та й новобранчик та й став помирати,
Ой перед смертю своєю став дівку бажа(ти).

Ой умер, умер новобранчик у неділю вранці,
Та й положили ой новобранця в казармі на ла(вці).

Ой його несуть та й коня ведуть, кінь голівку клонить,
Ой молодая ж ой дівчинонька білі ручки ло(мить).

Ой не ламай же, та й дівчинонько, мизинного пальця,
Та й уже тобі та й не любити такого краса(вця).