Ой дівчино моя чорнобрива

Сади мої, ой сади зелененькі,
Ой рано цвіли, ой як позно совʼя-, ох і й а совʼяли.

Ой рано цвіли та як позно совʼяли,
Ой любилися та й січас переста-, ох і перестали.

Та й любилися та січас перестали,
Ой чого милий ой такой гордий, та-, ох і такой став же?

Ой чого милий такий гордий став же?
Ой мимо єдєт та ко мнє же нє зає-, ох і нє заєдєт.

Та й мимо єдєт, ой ко мнє не заєдєт,
Ой хоть заєдєт, так нєдолго гостю-, ох і й а гостює.

Ой хоть заєдєт, так нєдолго гостює,
Ой одну ночку та й со мной нє ночу-, ох і нє ночує.

Гиля, гиля, білі гуси, стежечкою до води,
Прошу тебе, мій миленький, до другої не ходи. (двічі)

А як будеш, мій миленький, до другої ходити,
Перестануть ясен місяць і зіроньки світити. (двічі)

Як звʼязали білі ручки, кругом столу обвели,
Молодую дівчиноньку дрібні сльози облили. (двічі)

Ой у полі три криниченьки,
Любив козак три дівчиноньки,
Чорнявую та білявую,
Третю руду припоганую.

Я чорняву до душі люблю,
З білявою повінчаюся,
А з рудою та поганою,
Я й навіки розпрощаюся.

Та не всії ті сади цвітуть,
Що весною розквітаються,
Не всі тії та й вінчаються,
Що любляться та кохаються.

Половина тих садів цвіте,
Половина .........
Одна й пара та вінчаються,
А другая розлучаються

Чи не я тобі не казала,
Як стояли під криницею,
Не їдь, та й не їдь у Крим по сіль,
Бо застанеш молодицею.

Любив я тебе дівчиною,
Люблю тебе молодицею,
А ще й то сім літ буду ждати,
Поки станеш й удовицею.