На камінні да ноги мила

Посіяла огірочки близько над водою,
Сама буду й поливати дрібною слєзою,
Сама й буду поливати дрібною сльозой(у).

Ростіть-ростіть, огірочки, в чотири листочки,
Не бачила й миленького чотири й годочки,
Не бачила миленького чотири й годочк(и).

А на п’ятий побачила, як череду й гнала,
Не сказала «Здраствуй, милий», бо й мати стояла,
Не сказала «Добрий вечір», бо мати стояла.

Бо мати стояла, а батько дивився.
Не косила, не зав’яжеш, щоб не насварився. (двічі)

Батька добрий, батька добрий, а мати лихая,
Не пускає й на улицю, каже – молодая,
Не пускає й на улицю, каже – молодай(а).

Тихо-тихо на вулиці буде,
Як мій милий додому прибуде. (двічі)

Їде ж милий, уже й у дорозі,
Стоїть мила з дітьом на порозі. (двічі)

– Здраствуй ж, мила, здраствуй, чорнобрива.
Чия ж в тебе на руках дитина? (двічі)

– Був у мене козак аж три ночі,
Він наставив свої карі очі. (двічі)

– Ложи, мила, дитину додолу,
Бо на тебе вже ж куля готова. (двічі)

Закувала зузулинька в саду на помості,
Приїхало до дівчини три козака в гості, гей,
Приїхало до дівчини три козака в гості.

Один іде, коня веде, другий коня в’яже, гей,
Третій стоїть під віконцем, «Добрий вечір» каже:

– Добрий вечір, стара мати, дай води напиться, гей,
Єсть у тебе гарна дівка, дай хоч подивиться.