Digital archive of folklore

На камінні да ноги мила, (двічі)
Аж з каміння хвиля збила. (двічі)

Аж з каміння да хвиля збила, (двічі)
Бережечки затопила,
Бережечки да затопила.

– Ой вирілися ой ви, щуки,
Ви ж поїжте да білі руки,
Ви поїжте білі руки.

Не займайте да біле личко,
Нехай воно да білується.

Нехай воно да білується,
Прийде ж милий да поцелується,
Прийде ж милий, поцилується.

На камінні да ноги мила, (двічі)

А з каміння хвиля збила. (двічі)

Ой да й ти калінушка-розмалінушка,
Ой да й ти нє стой, нє стой на горі крутой.

Ой да й ти ні стой, ні стой на горі крутой.
Ой да нє спущай листє по сінєм морю.

Ой да й нє спущай листя по сінєм морю,
Ой да по сінєм морю карабєль пливьот.

Ой да й по сінєм морю карабєль пливьот,
Ой да й корабєль пливьот, аж волна ривьот.

Ой да й как на том караблє два полка солдат,
Ох да два полка солдат, молодих ребят.

Ой да й два полка солдат, молодих ребят.
Ой да как адін солдат Богу молітса.

Ой да й молодой солдат Богу молітса,
Ой да рядовой солдат дамой просітса.

Ой да й молодой солдат домой просітса:
– Ой да, камандір, … одпусті дамой.

Ой да й одпусті дамой к женє маладой,
Ой да одпусті дамой к отцу-матєрі родной.

В майом саду білєють астри, склонили голову й они,
В мойом сірдечку гаснуть зорі, чужою стала я й тобі. (двічі)

Коли ж я айстри поливала, ти пособив мині полить,
З тих пір ж тебе ж я полюбила, з тих пір душа моя болить,
З тих пір тебе ж я й полюбила, з тих пір тепер душа болить.

Коли ж умру як цвіт кохання, то похавайте серед трав,
І зірвеш, милий, айстру білу, і спомниш, хто тебе кохав. (двічі)

Коли ішов ти мимо дому, я задивилась на твій стан,
І довго-довго я стояла, пока вичерній спав туман. (двічі)

В мойом саду білєють айстри, склонили голову й они,
В мойом сирдєчку гаснуть зорі, чужою стала я й тобі. (двічі)

Закувала зузулинька в саду на помості,
Приїхало до дівчини три козака в гості, гей,
Приїхало до дівчини три козака в гості.

Один іде, коня веде, другий коня в’яже, гей,
Третій стоїть під віконцем, «Добрий вечір» каже:

– Добрий вечір, стара мати, дай води напиться, гей,
Єсть у тебе гарна дівка, дай хоч подивиться.

Поза лугом зелененьким (двічі)
Брала вдова льон дрібненький. (двічі)

Вона брала вибирала, (двічі)
Тонкий голос подавала. (двічі)

Там Василько сіно косить, (двічі)
Тонкий голос переносить. (двічі)

– Дозволь, мати, вдову брати, (двічі)
Вдова вміє чарувати. (двічі)

– Не дозволю вдову брати, (двічі)
Вдова вміє чарувати. (двічі)

Чарувала мужа свого, (двічі)
Причарує сина мого. (двічі)

А я чарів не боюся, (двічі)
Та й на вдові оженюся. (двічі)

Тихо-тихо на вулиці буде,
Як мій милий додому прибуде. (двічі)

Їде ж милий, уже й у дорозі,
Стоїть мила з дітьом на порозі. (двічі)

– Здраствуй ж, мила, здраствуй, чорнобрива.
Чия ж в тебе на руках дитина? (двічі)

– Був у мене козак аж три ночі,
Він наставив свої карі очі. (двічі)

– Ложи, мила, дитину додолу,
Бо на тебе вже ж куля готова. (двічі)

Вітер з поля ой да хвиля з моря
Ой да й довела любов до горя. (двічі)

Свєт-головушка кружитса,
Ой да й на плєчах орьол садітса. (двічі)

– Ой ти й орле й орле сизокрилий,
Скажи мені правдоньку, де ж мій милий? (двічі)

– А твой милий на роботі,
Ой да й на літєйному на заводі. (двічі)

– Що ж він робе-виробляє?

– Ой да мідні трубоньки виливає. (двічі)

Посіяла огірочки близько над водою,
Сама буду й поливати дрібною слєзою,
Сама й буду поливати дрібною сльозой(у).

Ростіть-ростіть, огірочки, в чотири листочки,
Не бачила й миленького чотири й годочки,
Не бачила миленького чотири й годочк(и).

А на п’ятий побачила, як череду й гнала,
Не сказала «Здраствуй, милий», бо й мати стояла,
Не сказала «Добрий вечір», бо мати стояла.

Бо мати стояла, а батько дивився.
Не косила, не зав’яжеш, щоб не насварився. (двічі)

Батька добрий, батька добрий, а мати лихая,
Не пускає й на улицю, каже – молодая,
Не пускає й на улицю, каже – молодай(а).

Мила хати, мила сіни та й засміялася,
Вийшла мати із кімнати та й догадалася. (двічі)

– Ой ти, доню, ой ти, доню, чого ти смієсся?
Полюбила козаченька та й не признаєсся. (двічі)

Виходь замуж за старого, старий добро має,
В молодого козаченька ничого немає. (двічі)

– Не піду я за старого, він бородой коле,
А я піду за такого, що сіяють вуса. (двічі)

(…)
Він на мене кивне-моргне, а я засміюся. (двічі)

В кінці греблі шумлять верби, що я й насадила,
Нема того козаченька, що я й полюбила. (двічі)

Ой немає козаченька, поїхав на Десну.
– Рости-рости, дівчинонька, на другую весну. (двічі)

Росла-росла дівчинонька та й на полі стала,
Ждала-ждала козаченька та й плакати стала. (двічі)

– Ой не плачте, карі очі, така ваша доля –
Полюбила козаченька при місяці стоя. (двічі)

Зелененькі огірочки, жовтенькі цвіточки.
Нема мого миленького, плачуть карі очки. (двічі)