​Ой да й ти калінушка-розмалінушка

Я в колгоспі роблю, буряки обробляю,
А як вечір прийде Василя чекаю. (двічі)

Ось Василь приходить до моєї хати,
В новому костюмі не можу впізнати. (двічі)

«Добрий вечір, Галю, чого зажурилась,
Чи болить головка, чи, може, стомилась?». (двічі)

«Не болить головка, а я не стомилась,
Ти ідеш служити, а я зажурилась». (двічі)

«Не журися, Галю, не журись за мною,
Я іду служити, ти будь ланковою». (двічі)

«Я буду служити, високо літати,
А до тебе, Галю, листочки писати». (двічі)

«Я буду літати, ворога громити,
А тебе, Галинко, вірненько любити». (двічі)

Посіяла огірочки близько над водою,
Сама буду й поливати дрібною слєзою,
Сама й буду поливати дрібною сльозой(у).

Ростіть-ростіть, огірочки, в чотири листочки,
Не бачила й миленького чотири й годочки,
Не бачила миленького чотири й годочк(и).

А на п’ятий побачила, як череду й гнала,
Не сказала «Здраствуй, милий», бо й мати стояла,
Не сказала «Добрий вечір», бо мати стояла.

Бо мати стояла, а батько дивився.
Не косила, не зав’яжеш, щоб не насварився. (двічі)

Ой тихий Дунай, ой тихий Дунай та й бережечки зносе же,
Та й молоденький ой да новобранчик полковничка про(се).

Ой полковника просе же,
Та й пусти, пусти, ой да полковничку, із полка й додо(му).

А й із полка додому же,
Та й розплакалась, ой да розридалася дівчина за мно(ю).

Ой дівчина за мною же,
Та й нехай плаче, ой нехай плаче, нехай вона ту(же).