Вітер з поля ой да хвиля з моря

Вітер з поля, хвиля з моря,
Ой да ж довела любов до горя. (двічі)

Свєт головушка й кружиться,
Ай да й на плечо й орьол садітся.

«Ой ти, орле, орле сизокрилий,
Скажи ж міні правдоньку, де мій милий?» (двічі)

«А твій милий на роботі,
Ой да й у літєйному заводі».

«Що ж він робе, виробляє?»
«Мідні, мідні трубочки ж виливає».

Пішла пара по заводу,
Ой да пішла славонька по народу.

Пішла слава по народу,
Та й на тую ж дівчину, шо біз роду.

А я слави, слави ж не боюся,
Та й на тії дівчіні й оженюся.

ВІтер з поля, хвиля з моря,
Ой да й довела любов до горя. (двічі)

Світ кружиться,
Ой да й на плечах орьол садітся. (двічі)

Ой ти, орьол сизокрилий,
Ой да й скажи правдоньку, де мой милой? (двічі)

А мой милой на роботі,
Ой да й на літєйному заводі. (двічі)

Вітер з поля, хвиля з моря,
Ой да довела любов до горя. (двічі)

Світ-голівонька кружиться,
Ой да на плєчах орьол садіт(ь)ся. (двічі)

Ой ти й орле, сизокрилой,
Скажи мені правдоньку, де мой милой? (двічі)

А твій милий на роботі,
Ой да на літєйному заводі. (двічі)

Що й він робе-поробляє,
Ой да мідні трубоньки виливає. (двічі)

Вилив одну, вилив другу,
Ой да вилив третьою золотую. (двічі)

Вітер з поля, хвиля з моря,
Ой да й дозвела любов до горя. (двічі)

Світ-головонька кружиться,
Ой да й на плєчах й орьол садітьця. (двічі)

Ой ти, орле сизокрилой,
Скажи міні да правдоньку, де мой милой? (двічі)

А мой милой на роботі,
Ой да на літєйному заводі. (двічі)

(Шо він робе, виробляє?
Мідні труби виливає.

Пішла пара по заводу,
Пішла слава по народу
На ту дівчину, шо без роду.

А я слави не боюся,
На тій дівчині оженюся.)

Ой хоч воля, хоч неволя,
Вой да й довела любов до горя. (двічі)

З горя світ міні кружиться,
Вой да й на плечах орьол садіться. (двічі)

Ой ти й орел, сизокрилий,
Вой скажи правдоньку ж, де мой мілой? (двічі)

А мой мілой на роботі,
Вой да й на літєйному заводі. (двічі)

Шо він робе, робе работає?
Вой да мідні трубоньки виливає. (двічі)

Вітер з поля, хвиля з моря,
Ой да довела ж любов до горя.

Світ, голова ой кружитца,
Ой, да на плєчах же й арьол садітца,
Ой, да на плєчах же орьол садітца.

Ой, арьол ти, сизокрилий,
Ой, да скажи правдоньку, де ж мій милий,
Ой, да скажи правдоньку, де ж мій милий?

(А твій милий на роботі,
Ой да у літєйному заводі.

Шо ж він робе, виробляє?
Ой, да мідні труби виливає.

Пішла слава по народу,
Та й на тую дівчину, що без роду.)

Вітер з поля, хвиля з моря,
Вой, да дозвела ж любов до горя,
Вой, да дозвела ж любов до горя.

От любови світ кружиться,
Вой, да на плєчах й орьол садиться,
Вой, да на плєчах й орьол садиться.

Ой, ти, орле сизокрилий,
Вой, да скажи правдоньку, де ж мой милой,
Вой, да скажи правдоньку, де ж мой милой?

А мой милой на роботі,
Вой, да на літєйному заводі,
Вой, да на літєйному заводі.

Шо ж він робе, виробляє,
Вой, да мідні трубоньки виливає,
Вой, да мідні трубоньки виливає.

Вітер з поля, хвиля з моря,
Вой да довела же любов до горя. (двічі)

Світ головонька кружиться,
Вой да й на плєчах орьол садітця. (двічі)

Ой ти, орел сизокрилой,
Ой да скажи правдоньку, де мой милой? (двічі)

Що мой милой на роботі,
Ой да у літєйному й заводі. (двічі)

Шо він робе, виробляє?
Вой да мідні трубоньки виливає. (двічі)

Пішла слава по заводу,
Вой да пішла славонька по народу. (двічі)

А я славоньки не боюся,
Вой да й на тій дівчині оженюся. (двічі)

(Вітер з поля, хвиля з моря,
Ой да й довела любов до горя. (двічі))
............
Ой да свєт галовонька кружитца.

Свєт галовонька кружитця,
Ой да й на плєчах арьол садітца. (двічі)

Скажи, орьол сизокрилой,
Ой да й скажи правдоньку, де мій милой? (двічі)

А твой милой на роботі,
Ой да й на літєйному заводі. (двічі)

Вітер з поля, хвиля з моря,
Ой да й довела любов до горя. (двічі)

Світ-головонька кружиться,
Ой да й на плече орьол садітца. (двічі)

(Ой ти, й орьол сизокрилий,
Ой да й скажи правду, де мой милий? (двічі)

А мой милой на роботі,
Ой да й на літєйному заводі) (двічі)

Вітер з поля, хвиля з моря,
Ой да й довела любов до горя. (двічі)

А од горя світ кружиться,
Ой да й на плечах орьол садиться. (двічі)

Ой ти, орьоол сизокрилой,
Ой да скажи правдоньку, де мой милой? (двічі)

Вітер з поля, хвиля з моря,
Ой да довела же любов до горя.

А мой милий на роботі,
Ой да на літєйному й заводі.

Пішла слава по народу,
Ой да пішла славонька по заводу.

А я тії слави не боюся,
Я на тій же дівчині оженюся.

Посіяла огірочки близько над водою,
Сама буду й поливати дрібною слєзою,
Сама й буду поливати дрібною сльозой(у).

Ростіть-ростіть, огірочки, в чотири листочки,
Не бачила й миленького чотири й годочки,
Не бачила миленького чотири й годочк(и).

А на п’ятий побачила, як череду й гнала,
Не сказала «Здраствуй, милий», бо й мати стояла,
Не сказала «Добрий вечір», бо мати стояла.

Бо мати стояла, а батько дивився.
Не косила, не зав’яжеш, щоб не насварився. (двічі)

Мила хати, мила сіни та й засміялася,
Вийшла мати із кімнати та й догадалася. (двічі)

– Ой ти, доню, ой ти, доню, чого ти смієсся?
Полюбила козаченька та й не признаєсся. (двічі)

Виходь замуж за старого, старий добро має,
В молодого козаченька ничого немає. (двічі)

– Не піду я за старого, він бородой коле,
А я піду за такого, що сіяють вуса. (двічі)

В кінці греблі шумлять верби, що я й насадила,
Нема того козаченька, що я й полюбила. (двічі)

Ой немає козаченька, поїхав на Десну.
– Рости-рости, дівчинонька, на другую весну. (двічі)

Росла-росла дівчинонька та й на полі стала,
Ждала-ждала козаченька та й плакати стала. (двічі)

– Ой не плачте, карі очі, така ваша доля –
Полюбила козаченька при місяці стоя. (двічі)

Зелененькі огірочки, жовтенькі цвіточки.
Нема мого миленького, плачуть карі очки. (двічі)