Косив косарь траву зелененьку

Ой горе тій чайці, чаєчці-небозі,
Що вивела чаєняток при битій дорозі. (двічі)

Ішли чумаченьки, весло співали,
Та й чаєчку ізігнали, чаєнят забрали. (двічі)

А чаєчка в’ється, об дорогу б’ється,
К сирій землі припадає, чумаків благає. (двічі)

ー Ой ви, чумаченьки, ви ще молоденькі,
Верніть моїх чаєняток, вони ще маленькі. (двічі)

ー Буду вас прохати, буду вас благати,
Верніть моїх чаєняток, бо я їхня мати. (двічі)

Ой п’є чумак, п’є, в нього гроші є,
Ой за ним іде його рідна мати, дрібні сльози ллє. (двічі)

ー Ти синочок мій, дитина моя,
Ой покинь, покинь горілочку пити, бо проп’єш коня. (двічі)

ー Ой мамко моя, не покину я,
Ой не покину я горілочку пити, бо солодкая. (двічі)

ー Ой синочок мій, дитино моя,
Ой покинь, покинь, вдовушку любити, бо зведе з ума. (двічі)

ー Ой мамко моя, не покину я,
Ой не покину я вдовушку любити, бо красивая. (двічі)

На камені ноги мию, на камені стою,
Навкруг мене чари сиплять, а я це не боюсь. (двічі)

Хоч би швидше до осені, віддамся, віддамся,
Таки свому миленькому зрадити не дамся. (двічі)

Сама овес посіяла, сама його скошу,
А мій милий огнівався, я не перепрошу. (двічі)

Чому вікна побіли, чі не від морозу?
Загнівався мій миленький, через дурний розум. (двічі)

Загнівався мій миленький у самий вівторок,
Здається мені, моя мамка, що вже неділь сорок. (двічі)