Digital archive of folklore

Косив косарь траву зелененьку,
Аж в три ряди піт ллється.
Сидів чумак в холодку під возом,
Та й з козака сміється.

– Смійся, смійся, превражий чумаче,
Ой за сміх тобі буде.
– Смійся, смійся, превражий чумаче,
Ой за сміх тобі буде.

Прийшла й зима, лихая година,
А в чумака нема й сіна.
Прийшла й зима, лихая година,
А в чумака нема й сіна.

Ой чій-то кінь стоїть та й біла гривонька,
Сподобалась мені, сподобалась мені ой та дівчінонька. (двічі)

Не так дівчінонька, як біле личенько,
Подай же, дівчіно, подай же, гарная, на коня рученьку. (двічі)

Дівчіна підійшла, рученьку подала,
Ой лучче б я була, ой лучче б я була, кохання не знала. (двічі)

Кохання, кохання з вечіра й до рання,
Як сонечко зійде, як сонечко зійде, кохання відійде. (двічі)

Самогон гонила, в бочонок зливала,
Я ж свого синочка із армії ждала. (двічі)

Глянула в віконце, йде моя дитина,
Тепер погуляє вся моя родина. (двічі)

Вся родина прийшла мед-горілку пити,
Сяду я з синочком, буду говорити. (двічі)

– Сину, ти ж мій сину, сину наймиліший,
Скажи ж мені правду, хто тобі наймиліший? (двічі)

– Жінка ж міні мила, бо моя дружина,
Теща ж міні мила, бо жінку зростила. (двічі)

А ти, стара мати, прошу вибачати,
Як будеш бурчати, то й вижену й з хати. (двічі)

– Діти ж мої діти, діти-соколята,
Я ж вас пригортала, як квочка курчаток. (двічі)

Я ж вас пригортала по двоє, по троє,
А ви ж не схотіли лиш мене одної. (двічі)

– Мати ж моя мати, таке твоє щастя,
Поший собі торбу, вона й тобі здасться. (двічі)

Поший собі торбу, вона тобі здасться,
Та й підеш по миру, будеш побираться. (двічі)

Буряки я вбирала, буряки я вбирала,
Буряки я вбирала, та й де більші вибирали. (двічі)

Та й де більші вибирала, та й де більші вибирала,
Та й де більші вибирала, самогоночки нагнала. (двічі)

Самогонка вдалася, самогонка вдалася,
Самогонка вдалася, уся ланка напилася. (двічі)

Ще й напився голова, ще й напився голова,
Ще й напився голова, і з района було два. (двічі)

Бригадір залив очі, бригадір залив очі,
Бригадір залив очі, та й не баче де робочі. (двічі)

А учьотчік в бур’яні, а учьотчік в бур’яні,
А учьотчік в бур’яні, начісляє трудодні. (двічі)

Кладовщік випиває, кладовщік випиває,
Кладовщік випиває, та продукти доставляє. (двічі)

Треба орден їй дати, треба орден їй дати,
Треба орден їй дати, самогонку вміє гнати. (двічі)

Ой гаю, гаю, зелений гаю,
Любила хлопця з чужого краю,
Любила хлопця з чужого краю.

Любила хлопця півтора року,
Поки не знали сусіди з боку.

Ох, як узнали, розчарували,
Бодай сусіди, щастя не мали.

Бодай сусіди, щастя не мали,
Як любов нашу розчарували.

Ох там у сінях за двиречками,
Стоїть кроватка з подушичками.

На тій кроваті а я ж лежала,
Білим платочком сльози втирала.

Ось іде Ваня з вулиці п’яний,
– Відкривай двері, я твій коханий.

Зійди, зійди, місяченько, та й на той перелаз,
Де з козаком розмовляла, може в останній раз. (двічі)

– На добраніч, дівчінонько, іди додому ти,
Завтра вранці, чім скоріше, до мене виходи. (двічі)

Не пішла дівчіна спати, гуляла у саду,
Чув я, чув я, як розмовляла з іншим у саду. (двічі)

– Я до тебе більш не прийду, нехай той другий йде,
Єсть у мене гарна дівчіна, вона ж мене жде. (двічі)

Я з тобою полюбились, сухі дуби цвіли,
Як з тобою розходились, зелені пов’яли. (двічі)

Ой у полі вітер віє, а жито й половіє,
А козак дівчіну та й вірненько любить, а занять не посміє. (двічі)

Ой він її не займає, а що сватати має,
Ой чим же він, ой та й не горнеться, а що слави боїться. (двічі)

Сидить голуб на черешні, а голубка на вишні,
Ой скажи, скажи, серце-дівчіно, ой що в тебе на мислі? (двічі)

Туман яром, туман долиною,
Й за туманом нічого й не видно.

Тільки видно ж дуба зеленого,
Тільки видно й дуба зеленого.

Під тим дубом криниця стояла,
В тій криниці дівка воду брала.

Та й впустила ж золоте відерце,
Заболіло козакове серце.

– А хто ж теє ж відерце дістане,
Той зі мною й на рушничок стане.

Обізвався ж козаченько в гаю,
Обізвався козаченько в гаю,

– А я теє ж відерце дістану,
Та й з тобою на рушничок стану.

Ой я маю чорні брови, маю карі очі,
Чом ти мене, козаченько, любити не хочеш? (двічі)

– Як ти хочеш, дівчінонько, шоб тебе любити,
Зроби місток через ярок, щоб добре ходити. (двічі)

– Ой коли б я, козаченьку, свої майстри мала,
Я би тобі через ярок місток збудувала. (двічі)

Я би місток збудувала, ще й помалювала,
Я би тобі доріженьку платочками вклала. (двічі)

– Прийди, прийди, мій миленький, звечора до мене,
Зготувала стара ненька вечерю для тебе. (двічі)

Ми сядемо вечеряти в сінях на порозі,
Та й будемо дивитися, в кого які брови. (двічі)

На камені ноги мию, на камені стою,
Навкруг мене чари сиплять, а я це не боюсь. (двічі)

Хоч би швидше до осені, віддамся, віддамся,
Таки свому миленькому зрадити не дамся. (двічі)

Сама овес посіяла, сама його скошу,
А мій милий огнівався, я не перепрошу. (двічі)

Чому вікна побіли, чі не від морозу?
Загнівався мій миленький, через дурний розум. (двічі)

Загнівався мій миленький у самий вівторок,
Здається мені, моя мамка, що вже неділь сорок. (двічі)