​Ой у полі озеречко

Їхали козаки із Дону додому,
Підманули Галю – зібрали з собою.
Ой, ти Галю, Галю молодая,
Підманули Галю – зібрали з собою.

“Підем, Галю, з нами, з нами, козаками,
Краще тобі буде, як в рідної мами!”
Ой, ти Галю, Галю молодая,
Підманули Галю, як в рідної мами.

Везли, везли Галю темними лісами,
Прив’язали Галю до сосни косами.
Ой, ти Галю, Галю молодая,
Прив’язали Галю до сосни косами.

Сосна догорає, Галя промовляє:
“А хто в лісі чує, нехай порятує!”
Ой, ти Галю, Галю молодая,
А хто в лісі чує, нехай порятує!

А хто в лісі чує, нехай порятує,
А хто дочок має, нехай научає.
Ой, ти Галю, Галю молодая,
А хто дочок має, нехай научає.

Ой у полі криниченька, там холодна водиченька.
Ой там Роман волів пасе, Катерина воду несе.

Як став Роман жартувати, з відер воду виливати,
“Ой, Романе, серце моє, зостав води хоч на денце!

Ти сам знаєш, я бідная, в мене мати не рідная,
Буде бити, ще й лаяти, ще й Романом докоряти”.

“Ой як буде тебе бити, то знай, що їй говорити:
“Не бий, мамо, не лай мене, за Романа віддай мене!””(двічі)

“Де ж ти, доню, барилася, вже й вечеря зварилася?” (двічі)

“Налетіли гусі з броду, помутили й усю воду.
Налетіли й лебедиці, помутили й у криниці.

А я стала, постояла, поки вода отстояла”. (двічі)

“Брешеш, доню, збрехалася, ти з Романом кохалася”. (двічі)

“Аж тепер я признаюся, що з Романом кохаюся.
Не бий, мамо, не лай мене, за Романа віддай мене. (двічі)

Роман чорний, а я кара, звінчаємось – буде пара!
Роман чорний, а я руса, я ж Романа не боюся!” (двічі)

“Чом ти не прийшов, як місяць зійшов, як я тебе ждала?
Чи коня не мав, чи стежки не знав, чи мать не пускала?” (двічі)

“І коня я мав, і стежечку знав, і мати пускала,
Найстарша сестра, бодай не зросла, сідельце сховала. (двічі)

Найменша сестра сідельце знайшла, коня й осідлала:

“Їзжай, братику, до дівчиноньки, котра тебе ждала””.(двічі)