Очерет тріщить і вода плющить

Ой куме, куме, добра горілка,
Вип’ємо, куме, ще й з понеділка,
Продаймо, куме, качок ще й сорок,
Вип’ємо, куме, ще й у вівторок.

Продаймо, куме, усю череду,
Вип’ємо, куме, ще й у середу,
Продаймо, куме, мішок гороху,
Вип’ємо, куме, в четвер потроху.

Продаймо, куме, рябу телицю,
Вип’ємо, куме, ще й у п’ятницю,
Не підем, куме, ми на роботу,
Вип’ємо, куме, ще й у суботу.

Продаймо, куме, сорочку білу,
Вип’ємо, куме, ще й у неділю,
Од понеділка до понеділка,
Вип’ємо, куме, добра горілка.

Ой гарна я, гарна, як тая горлиця, (двічі)
А за мной хлопці йшли гей-гой, (двічі)
А за мной йшли хлопці, як дощові хмари.

Ой піду ж до кума, поки куми нема, (двічі)
Налий же, куме, горілки, (двічі)
Налий же горілки, шоб я була п’яна,
Налий же, куме, горілки, (двічі)
Налий же горілки, шоб я була п’яна.

А в нашого Яна викопана яма, (двічі)
Бив мене Янко мій гей-гой, (двічі)
Бив мене мій Янко, шо я була п’яна,
Бив мене Янко мій гей-гой, (двічі)
Бив мене мій Янко, шо я була п’яна.

Як поїхав Халимон у поле й орати, (двічі)
Халимонова жена начала гуляти. (двічі)

Гуляла, гуляла та й не обпилася,
Наварила горщок каші, в поле потряслася.

Як начав же Халимон та жінку учити,
Запріг у борону, начав волочити. (двічі)

Випріг із борони та запріг у рало,
«Ой цоб, моя мила, ще й додому рано». (двічі)

Приїхали додому – велика калюжа,
Розсердилася жінка на мужа.

Розсердилася жінка на мужа,
Полізла ж на піч, як будто не здужа.

«Вставай, вставай, мила, я приніс же пива»,
«Ой цур тобі, пек, я не буду жива».

«Вставай, вставай, мила, я приніс горілки»,
«Ой цур тобі, пек, шукай собі жінки».

«Вставай, вставай, мила, я приніс дубину,
Ще й сукувату та на твою спину».

«Пошли тобі, Господи, здоров’ячко з неба,
Що ти догадався, чого ж міні треба».