Очерет тріщить і вода плющить

Ой гарна я, гарна, як тая горлиця, (двічі)
А за мной хлопці йшли гей-гой, (двічі)
А за мной йшли хлопці, як дощові хмари.

Ой піду ж до кума, поки куми нема, (двічі)
Налий же, куме, горілки, (двічі)
Налий же горілки, шоб я була п’яна,
Налий же, куме, горілки, (двічі)
Налий же горілки, шоб я була п’яна.

А в нашого Яна викопана яма, (двічі)
Бив мене Янко мій гей-гой, (двічі)
Бив мене мій Янко, шо я була п’яна,
Бив мене Янко мій гей-гой, (двічі)
Бив мене мій Янко, шо я була п’яна.

Ой куме, куме, добра горілка,
Вип’ємо, куме, ще й з понеділка,
Продаймо, куме, качок ще й сорок,
Вип’ємо, куме, ще й у вівторок.

Продаймо, куме, усю череду,
Вип’ємо, куме, ще й у середу,
Продаймо, куме, мішок гороху,
Вип’ємо, куме, в четвер потроху.

Продаймо, куме, рябу телицю,
Вип’ємо, куме, ще й у п’ятницю,
Не підем, куме, ми на роботу,
Вип’ємо, куме, ще й у суботу.

Продаймо, куме, сорочку білу,
Вип’ємо, куме, ще й у неділю,
Од понеділка до понеділка,
Вип’ємо, куме, добра горілка.

Прихожу я додому, трохи був п’яненький,
Та й до жінки з кулаком кинувсь, мов дурненький. (двічі)

«Чого, – кажу, – губи дмеш, чого сердисся,
Чом до мене не говориш, не повернисся?». (двічі)

Закінчила жінка прясти, як ухвате днище,
А я з хати та й утік прямо на горіще. (двічі)

Як тікав же я знадвору та й потіг драбину,
Бо якби була догнала – повредила спину. (двічі)

А в неділю рано-вранці піч жінка топила,
Та й із сиром вареників собі наварила. (двічі)

Дала ж мені вареничок, винесла знадвору,
Наколола на рогач, подала нагору. (двічі)

Дала ж мені вареничок, ще й дві варяниці,
А третьою навкидя вдарила по пиці. (двічі)

Може й вам кому прийдеться п’яному бувати,
Не займай своєї жінки, краще лягай спати. (двічі)