Digital archive of folklore

Ой у полі висока могила, (двічі)
На могилі червона кали(на).

На калині чорний ворон кряче, (двічі)
На чужині сиротина пла(че).

Ой казали сиротині люде: (двічі)
– Вийди заміж - краще тобі бу(де).

А я ж людську воленьку ввольнила. (двічі)
Вийшла заміж - голівку втопи(ла).

Утопила в глибоку криницю, (двічі)
Вийшла заміж за гірку п’яни(цю).

(Ой гуль-гулі, голубоньки, з хати,
Не збудіте милого з кроваті.

Сама знаю, коли ізбудити,
Ой як начне сонечко сходити.

Затулили напільні оконця,
Щоб не текло на козака сонце.

Ой став милий з кроваті вставати,
Стали подушки по хаті літати.

Стали подушки по хаті літати,
Стала мила у окно тікати.

– Ой чом, мила, у окно тікаєш,
Хіба ж ти, мила, шуточок не знаєш?

– Ой якби я за шутки приймала,
То я б досі в могилі лежала.)

Чумак водку п'є, в нього гроші є,
Ой за ним, за ним його рідна мати дрібні сльози ллє. (двічі)

Ой синочок мій, дитино моя,
Ой бросай, бросай горілочку ж пити, бо проп'єш коня. (двічі)

Ой мати моя, ой не брошу я,
Ой я й не брошу же горілочку пити, бо солодкая. (двічі)

Ой синочок мій, дитино моя,
Ой бросай, бросай вдовицю любити, бо зведе з ума. (двічі)

Ой мамо моя, та й не брошу я,
Я не брошу вдовиці любити, бо красивая. (двічі)

Поза гаєм, гаєм, давай посідаєм,
Та й будемо говорити, як жито косити. (двічі)

Як жито косити, треба й молотити,
Зерно будем чувалами додому носити. (двічі)

В середу косила, в четвер молотила,
В п’ятницю віяла, а в суботу міряла. (двічі)

А в неділю продала, з хлопцями пропила.
Слава тобі, Господи, що до діла довела. (двічі)

Ой до діла не я, й до роботи не я,
З хлопцями погуляти то й охота моя. (двічі)

Поза гаєм, гаєм, давай посідаєм,
Та й будемо говорити, як жито косити. (двічі)

Ой п'є козак, п'є, в нього гроші є,
Ой за ним, за ним його рідна мати дрібні сльози ллє. (двічі)

"Ой сину, мій син, дитино моя,
Ой покинь, покинь горілочку пити, бо проп'єш коня". (двічі)

"Ой мамо моя, не покину я,
Ой не покину горілочки пити, бо солодкая". (двічі)

"Ой сину, мій син, дитино моя,
Ой покинь, покинь вдовицю любити, бо зведе з ума". (двічі)

Ой я жила я сім год удовою
Та й не чула землі під собо(ю).

Превраїли превражії люди:
«Вийди заміж - добре тобі буд(е)».

А я людську воленьку ввольнила,
Вийшла заміж, головку втопи(ла).

Утопила головоньку в глибоку криницю,
Вийшла заміж за гірку п’яни(цю).

Та й не знала як з миленьким жити,
Пішла ж його раненько буди(ти).

Та й забула людей розпитати,
Як милого на йменнячко зва(ти).

«Уставай же, милий, моє милування,
Ой уже ж тобі готове вмива(ння).

Та й уже ж тобі водиця в кубочку,
Шитий рушник висить на кіло(чку).

Та й уже тобі варенички в маслі
І на столі горілочка в пля(шці)».

Як став милий з постелі вставати,
Стала мила в вікно виліта(ти).

«Ой як же ти, мила, та й норови знала,
Шо й од мене в вікно й виліта(ла)».

«Ой я ж, милий, твоїх норовів не знала,
Мені твоя матінка сказа(ла).

Шо я твоїй ненці головоньку й ськала,
А вона мені всю правду сказа(ла):

«Шо й у мене син – червона калина,
Будеш, доню, синя як ожи(на)».

Ой верба й верба, де ж ти зросла,
Шо й твоє листячко та й вода знесла. (двічі)

Знесла й вода, знесла й тиха,
А я молодая ой, як ягода. (двічі)

Не піду заміж не рік, не два,
А піду заміж я ой аж п’ятого. (двічі)

Аж п’ятого, десятого,
За того п'яницю ой проклятого. (двічі)

Кажуть люди, шо він не п’є,
А він щодень, щоніч із шинка іде. (двічі)

Як поїхав Саврадим у поле орати,
Його жінка Саврадимка у шинок гуляти. (двічі)

Гуляла, гуляла, трохи підпилася,
Наварила борщу, каші, в поле потряслася. (двічі)

Ходила, блудила, милого шукала,
Подивись, Саврадим, яка жінка стала. (двічі)

Та й не знав Саврадим, як жінку учити,
Запрягає в борону, їде волочити. (двічі)

Випрягає з борони, запрягає в рало,
Гей, цоб, моя мила, ще й додому рано. (двічі)

Випрягає з рала, запрягає у біду,
Гей, цоб, моя мила, я й додому поїду. (двічі)

Приїжджає до двора, в воротях калюжа,
Розсердилась чорнобрива та й на свого мужа.
Ізлізла на піч, сказала: «Недужа!» (двічі)

Ой вставай, мила, привіз тобі меду,
Цур тобі, Саврадим, голову не зведу!

Ой вставай мила, привіз я дубину,
Не товсту, не тонку, та й на твою спину.

Ой встала мила, та як не лежала,
Обняла Саврадима, ще й поцилувала. (двічі)

Бодай та дубина повік не родила,
Вона ж мене, молодую. та й оздоровила! (двічі)

Ой за гаєм, гаєм, гаєм зелененьким,
Там орала дівчинонька воликом чорненьким. (двічі)

Орала, орала, не вміла гукати,
Та й найняла козаченька на скрипочку грати. (двічі)

Я в неділю п’ю, п’ю, в понеділок сплю, сплю.
А в вівторок, снопів сорок, пшениченьку жну, жну. (двічі)

В середу косила, в четвер молотила,
В п’ятницю віяла, а в суботу міряла. (двічі)

А в неділю продала - з хлопцями пропила,
Слава тобі, Господи, що до діла довела. (двічі)

І до діла не я, до роботи не я,
З хлопцями погуляти - вся охота моя. (двічі)

Ой верба, верба й кудрявая,
Хто же тобі, верба, ой кудрі завив?

Завила мені ой густа лоза,
Мені з миленьким ой не злагода.

Ой пропив коня та й вороного,
Та вертається ой по другого.

А я ж, молода, й протів його,
Несу таляра ой золотого.

Несу таляра ой золотого,
Викупить коня ой вороного.

Ой не раз, не два та викупала,
Крізь віконечко ой утікала.

Крізь віконечко ой утікала,
В вишневім саду ой ночувала.

В вишневім саду ночувала,
Різних пташечок ой вислухала.

Що соловейко все тьох та й тьох.
Котяться сльози ой як той горох.

А зозулина ой куку, куку,
За що я терплю ой таку муку?

Ой на горі цигани стояли, (двічі)
Стояла, думала циганочка молода, (двічі)
Циганочка молода.

Вони собі шатро напинали, (двічі)
Стояла, думала циганочка молода, (двічі)
Циганочка молода.

А в тім ж шатрі пили та гуляли, (двічі)
Стояла, думала циганочка молода, (двічі)
Циганочка молода.

Один циган ні п'є, ні гуляє, (двічі)
Стояла, думала циганочка молода, (двічі)
Циганочка молода.

На циганку скоса поглядає, (двічі)
Стояла, думала циганочка молода, (двічі)
Циганочка молода.

Ти циганка, ти моя коханка, (двічі)
Стояла, думала циганочка молода, (двічі)
Циганочка молода.

Ой дай ключі, ключі золотії, (двічі)
Стояла, думала циганочка молода, (двічі)
Циганочка молода.

Я виведу коні воронії, (двічі)
Стояла, думала циганочка молода, (двічі)
Циганочка молода.

Вой да й в нас партія невеличка,
Гей, гей, гей, гей,
В нас партія невеличка,
Полтораста чоловічка всєх.

Вой да й ми подходим к кабаку да,
Гей, гей, гей, гей,
Ми подходим к кабаку да,
Лежить шинкар на боку да спить.

Вой да й уставай, шинкар, з постелі,
Гей, гей, гей, гей,
Уставай, шинкар, з постелі,
Бо наробимо потєрі ми.

Вой да й виганяла я скотину,
Гей, гей,гей, гей,
Виганяла я скотину
На широкую долину пасть.

Вой да й сама сіла под горою,
Гей, гей, гей, гей,
Сама сіла под горою,
Говорит солдат зо мною рєчь.

Вой да й ви, солдати молодії,
Гей, гей, гей, гей,
Ви солдати молодії,
У вас кудрі завивнії в всєх.

Вой да й ми на то кудрі кудрєлі,
Гей, гей, гей, гей,
Ми на то кудрі кудрєлі,
Шоб нас дєвочки любили всєх.

Вой да й кудрі виться перестали,
Гей, гей, гей, гей,
Кудрі виться перестали,
Дєвки любить нас не стали всєх.

У Харькові на риночку, там пив чумак горілочку,
Пропив воли, пропив вози, пропив ярма, ще й занози,
Все своє добро.
Пропив воли, пропив вози, пропив ярма, ще й занози,
Все своє добро.

Прокинувся чумак вранці та й полапав у карманці,
Всі кишені вивертає, а там гроші та й немає, нічим похмелитись.
Всі кишені вивертає, а там гроші та й немає,
Нічим похмелиться.

Скинув чумак сірачину, дай, шинкарько, четвертину,
Шинкарочка треться, мнеться, одвернеться, засміється, що чумак дурак.
А шинкарка треться, мнеться, одвернеться, засміється, що чумак дурак.

Ой на Вкраїні висока могила,
Ой на могилі червона калина. (двічі)

На могилі червона калина,
Ой на калині чорний ворон кряче. (двічі)

На калині чорний ворон кряче,
Ой на чужбині сиротина плаче: (двічі)

"Я й недавно сиротою стала,
Ой багато горенька й узнала. (двічі)

Ой казали мені вражі люде:
"Вийди заміж - добре тобі буде". (двічі)

А я людську воленьку ввольнила,
Вийшла заміж, головку втопила. (двічі)

Ой, утопила в глибоку криницю,
Вийшла заміж за горьку п'яницю. (двічі)

Шо п’яниця все п'є та гуляє,
А прийде додому - як не б'є, то лає. (двічі)

Сам лягає у кроваті спати,
Мене заставляє голубів ганяти. (двічі)

Ой не літайте, голуби, по хаті,
Та й не розбудіте милого з кроваті. (двічі)

А я знаю, коли розбудити,
Ой як стане сонечко сходити. (двічі)

Уставай, Ваня, моє милування,
Вже готове для тебе вмивання. (двічі)

Шо вода в тазочку та ще й у садочку,
Рушничок біленький висить на кілочку. (двічі)

Стоять тобі вареники в маслі.
Стоїть тобі горілочка в пляшці. (двічі)

А єсть тобі білі паляниці,
Задля тебе, горкого п'яниці. (двічі)

Став Ваня з кроваті вставати,
Стала його мила в вікно вилітати. (двічі)

"Ой чого ж ти, мила, в вікно вилітаєш,
Хіба ж ти моїх жартів не приймаєш?" (двічі)

"Ой як би ж я та жарти приймала,
То вже б давно в могилі лежала". (двічі)

Якось у неділю склались по рублю,
Щоб розвесилити душечку свою,
Випив стакан водки, ще й сирком загриз,
А потом в канаву нечистий заніс,
Випив стакан водки, ще й сирком загриз,
А потом в канаву нечистий заніс.

Устаю я вранці же- голова болить,
А у тій горлянці наче що стримить,
А в кармані тихо, як у тім раю,
Нічим похмелити душечку свою,
А в кармані тихо, як у тім раю,
Нічим похмелити душечку свою.

(Що ж мені робити, що ж мені казать?
До получки довго нічого кусать.

Ой горло, ти, горло, яке ти без дна,
Ой скажи спасибі, що дітей нема.

Покинула мати, а жінка втекла,
А не дуже довго ще краща прийшла.

Думала навчити, як у світі жить,
Що я перестану та горілку пить.

Жінко моя мила, жінка дорога,
...бо каждий день по літру носи.

Чоловіче милий, чоловіче мій,
Не буду горілку я тобі носить.

Лучче буду камінь на плечах носить,
Чим у одній хаті з п'яницею жить.)

Ой пряла я б куделицю, головка болить,
Пішла б же я у шиночок, милий не велить.

Як поїхав мій миленький у поле, й у степ,
А я ж тую куделицю об долівку геп!

Лежить моя куделиця, та й надулася,
А я молода горілочки та й напилася.

Як приїхав мій миленький з поля додому,
Питається своїх діток, чи мати дома?

Тату, наша мати дома, лягла й спочивать,
Приходило дві шинкарки, щоб розплатилась.

Ой уставай же, моя мила, вставай, розбудись,
Ой на тобі сороковку, піди, похмелись,
Ой на тобі карбованця, піди, розплатись.

Не поможе карбованець, не поможе два,
Вчора пила на корову, сьодні й на вола.

Бодай же ти, моя мила, здорова була,
Як ти ж мого сіренького вола пропила!

Ой тату, мій тату, затопи нам хату,
Затопи нам тату хату, та й навари їсти. (двічі)

Не буду топити, не буду варити,
Возьму ціп та й на тік, піду й молотити (двічі)

Трохи перегодом іде огородом,
Шатається, мотається за колюки хватається, чоловіка лає. (двічі)

Пішла Галя на базар соли купувати,
Вона соли не купила, в шинок заблудила. (двічі)

Вона соли не купила, в шинок заблудила:
«Бідна моя голівонька, шо я й наробила». (двічі)

Возьму ціп – та й на тік жито молотити,
Ударю, не вдарю – на сторону гляну. (двічі)

Всі жінки додому йдуть – моєї не видно,
Трохи перегодом чеше огородом. (двічі)

«Ти думаєш, чоловіче, шо я іду п`яна,
Тричі лізла через тин – ни разу й не впала. (двічі)

Тричі лізла через тин – ни разу й не впала,
Од пояса до рубця спідницю порвала». (двічі)