Digital archive of folklore

Ой вербо, вербо, де ти зросла,
Що твоє листячко вода знесла?

Ой знесла, знесла тиха вода,
А я молода, як ягода.

А я молода, як ягода,
Не піду заміж за рік, за два.

А піду заміж аж п’ятого
За п’яниченьку проклятого.

А п’яниченька все п’є та п’є,
Прийде додому – лає та б’є.

Ой не раз, не два утікала,
В вишневім саду ночувала.

Соловей в саду все «тьох» та «тьох»,
Котяться сльози, як той горох.

А зозуленька: «ку-ку, ку-ку»,
За кого ж це я терплю муку?

Ой чи за отця, чи за неньку,
Ой чи за себе, молоденьку?

Ой не за отця, не за неньку,
Ой та й за себе, молоденьку.

Ой п’є козак, п’є, в нього гроші є,
Ой за ним, за ним його рідна мати дрібні сльози ллє. (двічі)

«Ой синочку мій, дитино моя,
Ой покинь, покинь горілочку пити, бо проп’єш коня». (двічі)

«(Ой) мамо моя, не покину я,
Ой не покину горілочку пити, бо солодкая».

«Ой синочку мій, дитино моя,
Ой покинь, покинь, дівчину любити, бо зведе з ума». (двічі)

«Ой мамо моя, не покину я,
Ой не покину дівчину любити, бо красівая». (двічі)

Посадила розу край вікна, (двічі)
Ой мала я мужа, ой мала я мужа, ой мала я мужа приймака. (двічі)

Нічого (ж) не робе – тільки п’є, (двічі)
А прийде додому, а додому прийде, а прийде додому – жінку б’є. (двічі)

«Не бий мене, муже (ж), не карай, (двічі)
Бо тебе покину, діточок маленьких, а сама поїду за Дунай». (двічі)

А за Дунайом стояла, (двічі)
Білим платочком, білим платочком, білим платочком махала. (двічі)

«Я ж тебе, Галю, не лаю, я ж у тебе, Галю, питаю,
Ой чи були гості у мойому домі, у мойому домі без мене?» (двічі)

«Був Іванко, був і Омелько,
Та й ще те Михайло, мале шкандибайло, був у мене молодої без тебе». (двічі)

«Я ж тебе, жінко, не лаю, я ж у тебе правди питаю,
А що їли ж гості у мойому домі, у мойому домі без мене?»

«З’їв Омелько індюка, а Іванко гусака,
А оце Михайло, мале шкандибайло, з’їв у мене молодої голуба». (двічі)

«Я ж тебе, Галю, не лаю, я ж у тебе правди питаю,
А що пили гості у мойому домі, у мойому домі без мене?»

«Пив Омелько горілку, а Іванко наливку,
А оце Михайло, мале шкандибайло, пив у мене молодої конячок». (двічі)

«Я ж тебе, жінко, не лаю, я ж у тебе, жінко, питаю,
А де спали гості у мойому домі, у мойому домі без мене?» (двічі)

«Спав Омелько під столом, а Іванко за столом,
А оте Михайло, мале шкандибайло, спав у мене молодої під боком». (двічі)

(Щоб чоловіки жінок не кидали самих!)

Очерет тріщить і вода плющить,
А кум до куми судака тащить.

«І кумочко, і голубочко,
Звари мені судака, щоби юшка була.

І юшечка, і петрушечка,
Кума моя, кума люба, кума-душечка.

І пить будем, і гулять будем,
А смерть прийде – помирать будем!» (двічі)

Од Києва до Лубен,
Насіяла конопель,
Дам лиха закаблукам,
Закаблукам лиха дам,
Достанеться й передам.

Од Ніжина до Прилуки,
Та побила закаблуки
Дам лиха закаблукам,
Закаблукам лиха дам,
Достанеться й передам.

Од Полтави до Хорола,
Черевички попорола
Дам лиха закаблукам,
Закаблукам лиха дам,
Достанеться й передам.

А мій батько чоботар,
Черевички полатав,
Дам лиха закаблукам,
Закаблукам лиха дам,
Достанеться й передам.

Запряжу я козу в віз,
Та й поїду по рогіз,
Дам лиха закаблукам,
Закаблукам лиха дам,
Достанеться й передам.

Запряжу я півня в сани,
Та й поїду до Оксани,
Дам лиха закаблукам,
Закаблукам лиха дам,
Достанеться й передам.

Запряжу я барана,
Куди люди, туди й я,
Дам лиха закаблукам,
Закаблукам лиха дам,
Достанеться й передам.

Ой наступила та чорна хмара, став дощ накрапать,
Ой там зібралась бідна голота до корчми гулять. (двічі)

Пили горілку, пили налівку, ще й мед будем пить,
А хто з нас, братци, буде сміяться, того будем бить. (двічі)

Стоїть же дука, ряба гадюка, насміхається:
«Ой за що, за що бідна голота напивається?» (двічі)

Ой бере дуку за чуб, за руку, третій в шию б’є:
«Ой не йди, не йди, ти вражий сину, де голота п’є». (двічі)

«Я ж тебе, жінко, не лаю, я ж тебе, жінко, питаю,
Які були гості у моєму домі, у моєму домі без мєня?» (двічі)

«Був Микита із села, старий шпендель з хутора,
Командир Михайло, главний запєвайло, главний запєвайло, з города». (двічі)

«Я ж тебе, жінко, не лаю, я ж тебе тіки питаю,
А що пили гості у моєму домі, у моєму домі без мєня?» (двічі)

«Пив Микита самогон, старий шпендель перегон,
Командир Михайло, главний запєвайло, пив зі мною молодою коньячок». (двічі)

«Я ж тебе, жінко, не лаю, я ж тебе тіки питаю,
А шо їли гості у моєму домі, у моєму домі без мєня?» (двічі)

«Їв Микита гусака, старий шпендель утака,
Командір Михайло, главний запєвайло, їв зі мною молодою індюка». (двічі)

«Я ж тебе, жінко, не лаю, я ж тебе тільки питаю,
А де спали гості у моєму домі, у моєму домі без мєня?» (двічі)

«Спав Микита за столом, старий шпендель під столом,
Командір Михайло, главний запєвайло, спав зі мною молодою під бочком». (двічі)

«Я ж тебе, жінко, не лаю, я ж тебе предупреждаю,
Щоб не було гостей у моєму домі, у моєму домі без мєня». (двічі)

Ой вербо, вербо, де ж ти зросла,
Що твоє листячко й вода знесла?

Ой знесла, знесла, тиха й вода,
А я молода, як ягода.

А я молода, як ягода,
Не піду замуж не рік, не два.

А піду замуж аж п’ятого,
За п’яниченьку, проклятого.

А кажуть люди, що він не п’є,
Він щовечора із корчми йде.

Як поїхав Халимон у поле й орати, (двічі)
Халимонова жена начала гуляти. (двічі)

Гуляла, гуляла та й не обпилася,
Наварила горщок каші, в поле потряслася.

Як начав же Халимон та жінку учити,
Запріг у борону, начав волочити. (двічі)

Випріг із борони та запріг у рало,
«Ой цоб, моя мила, ще й додому рано». (двічі)

Приїхали додому – велика калюжа,
Розсердилася жінка на мужа.

Розсердилася жінка на мужа,
Полізла ж на піч, як будто не здужа.

«Вставай, вставай, мила, я приніс же пива»,
«Ой цур тобі, пек, я не буду жива».

«Вставай, вставай, мила, я приніс горілки»,
«Ой цур тобі, пек, шукай собі жінки».

«Вставай, вставай, мила, я приніс дубину,
Ще й сукувату та на твою спину».

«Пошли тобі, Господи, здоров’ячко з неба,
Що ти догадався, чого ж міні треба».

Ой у полі висока могила, (двічі)
На могилі червона кали(на).

На калині чорний ворон кряче, (двічі)
На чужині сиротина пла(че).

Ой казали сиротині люде: (двічі)
– Вийди заміж - краще тобі бу(де).

А я ж людську воленьку ввольнила. (двічі)
Вийшла заміж - голівку втопи(ла).

Утопила в глибоку криницю, (двічі)
Вийшла заміж за гірку п’яни(цю).

(Ой гуль-гулі, голубоньки, з хати,
Не збудіте милого з кроваті.

Сама знаю, коли ізбудити,
Ой як начне сонечко сходити.

Затулили напільні оконця,
Щоб не текло на козака сонце.

Ой став милий з кроваті вставати,
Стали подушки по хаті літати.

Стали подушки по хаті літати,
Стала мила у окно тікати.

– Ой чом, мила, у окно тікаєш,
Хіба ж ти, мила, шуточок не знаєш?

– Ой якби я за шутки приймала,
То я б досі в могилі лежала.)

Ой п'є чумак п'є, в його гроши є,
Ой за ним, за ним його рідна мати дрібні, дрібні сльози ллє. (двічі)

Ой сину, мій сину, дитина моя,
Ой перестань ти горілочки пити, бо про, бо проп'єш коня. (двічі)

Ой сину, мій сину, дитино моя,
Ой перестань ти до вдови ходити, бо зве-, бо зведе з ума. (двічі)

(Ой мамо моя, не покину горілочки пити, бо солодкая,

Ой мамо моя, не покину я до вдови ходити, бо харошая.)

Ой у полі висока могила,
На могилі червона калина. (двічі)

На калині чорний ворон кряче,
На чужбині сиротина плаче. (двічі)

Ой недавно сиротою стала,
Та й багато горечка зазнала. (двічі)

Наказали мені вражі люди:
– Вийдеш заміж, тобі лекше буде. (двічі)

А я людям воленьку вольнила,
Вийшла заміж, воленьку втопила. (двічі)

Утопила в глибоку криницю,
Вийшла заміж за горьку п’яницю. (двічі)

А п’яниця все п’є та гуляє,
Прийде додому, як не п’є, так лає. (двічі)

А п’яниця, як лягає спати,
Мене заставляє голубів ганяти. (двічі)

Не літайте, голуби по хаті,
Не будіте милого з кроваті. (двічі)

– А я знаю, коли розбудити,
Коли стане сонечко сходити. (двічі)

– Коли встало й моє милування,
Вже для тебе готове вмивання. (двічі)

У садочку водиця в ставочку,
У кімнаті рушник на кілочку. (двічі)

На полиці білі паляниці,
Це ж для тебе, гіркої п’яниці. (двічі)

Під припічком варенички в маслі,
А на столі горілочка в пляшці. (двічі)

Сяк-так, до вечері будем жить,
А ввечері мій миленький прибіжить,

А я йому усю правду скажу,
Через кого на вулицю не хожу.

Через Ваню, через купчика,
Через сивого голубчика!

Брешеш, дівчино, брешеш,
Щовечора на вулицю чешеш!

Щовечора і щораночку,
Полюби мене коханочку!

В понеділок п’ю, п’ю, а в вівторок сплю, сплю,
А середу снопів сорок пшениченьку жну, жну. (двічі)

В середу косила, в четвер молотила,
В п’ятницю віяла, а в суботу міряла. (двічі)

А в неділю продала, з хлопцями пропила,
Слава тобі, Господи, хоть до діла довела. (двічі)

І до діла – не я, до роботи – не я,
З хлопцями погулять – то й охота моя. (двічі)

Чумак водку п'є, в нього гроші є,
Ой за ним, за ним його рідна мати дрібні сльози ллє. (двічі)

Ой синочок мій, дитино моя,
Ой бросай, бросай горілочку ж пити, бо проп'єш коня. (двічі)

Ой мати моя, ой не брошу я,
Ой я й не брошу же горілочку пити, бо солодкая. (двічі)

Ой синочок мій, дитино моя,
Ой бросай, бросай вдовицю любити, бо зведе з ума. (двічі)

Ой мамо моя, та й не брошу я,
Я не брошу вдовиці любити, бо красивая. (двічі)

Поза гаєм, гаєм, давай посідаєм,
Та й будемо говорити, як жито косити. (двічі)

Як жито косити, треба й молотити,
Зерно будем чувалами додому носити. (двічі)

В середу косила, в четвер молотила,
В п’ятницю віяла, а в суботу міряла. (двічі)

А в неділю продала, з хлопцями пропила.
Слава тобі, Господи, що до діла довела. (двічі)

Ой до діла не я, й до роботи не я,
З хлопцями погуляти то й охота моя. (двічі)

Поза гаєм, гаєм, давай посідаєм,
Та й будемо говорити, як жито косити. (двічі)

Якби черепеньки горілки повненькі,
То я б напилася та й не журилася. (двічі)

Чі горілку пити, чі діло робити?
Зложу своє діло, нехай на Петрівку! (двічі)

Та й зложу своє діло, нехай на Петрівку,
Соберу дітей в торбу та й піду в мандрівку. (двічі)

Вийду на могилу, розшморгну торбину,
Дивуйтеся, люди, що з цих дітей буде. (двічі)

Що два сина оре, чотири волоче,
А двєнадцять дочок зайняли ланочок. (двічі)

Ой куме, куме, добра горілка,
Вип’ємо, куме, ще й з понеділка,
Продаймо, куме, качок ще й сорок,
Вип’ємо, куме, ще й у вівторок.

Продаймо, куме, усю череду,
Вип’ємо, куме, ще й у середу,
Продаймо, куме, мішок гороху,
Вип’ємо, куме, в четвер потроху.

Продаймо, куме, рябу телицю,
Вип’ємо, куме, ще й у п’ятницю,
Не підем, куме, ми на роботу,
Вип’ємо, куме, ще й у суботу.

Продаймо, куме, сорочку білу,
Вип’ємо, куме, ще й у неділю,
Од понеділка до понеділка,
Вип’ємо, куме, добра горілка.