Somehow on Sunday they gathered by the ruble

Прихожу я додому, трохи був п’яненький,
Та й до жінки з кулаком кинувсь, мов дурненький. (двічі)

«Чого, – кажу, – губи дмеш, чого сердисся,
Чом до мене не говориш, не повернисся?». (двічі)

Закінчила жінка прясти, як ухвате днище,
А я з хати та й утік прямо на горіще. (двічі)

Як тікав же я знадвору та й потіг драбину,
Бо якби була догнала – повредила спину. (двічі)

А в неділю рано-вранці піч жінка топила,
Та й із сиром вареників собі наварила. (двічі)

Дала ж мені вареничок, винесла знадвору,
Наколола на рогач, подала нагору. (двічі)

Дала ж мені вареничок, ще й дві варяниці,
А третьою навкидя вдарила по пиці. (двічі)

Може й вам кому прийдеться п’яному бувати,
Не займай своєї жінки, краще лягай спати. (двічі)

(Не буду топити,) не буду й варити,
Та піду з кумом на базарь, та й буду говорити.

А ти, мій миленький, уставай раненько,
Ой бери ціп та й на тік, та йди молотити.

Молоте й молоте, й на шлях поглядає,
Та всі жінки з базарю йдуть, а моєї немає.
Усі жінки з базарю йдуть, а моєї немає,

Трохи перигодя іде агородом,
Шатаїться, болтаїться й чоловіка лає,
Шатаїться, болтаїться й чоловіка лає.

Та бодай би ти, чоловіче, та й побила трясця,
Та як піду я на базарь, та нема ж міні щястя,
Та як піду я на базарь, нема міні щястя.

Солі не купила, пшоно розгубила,
Та за харошим хазяїном в шинок заблудила,
Та за харошим хазяїном в шинок заблудила.

Та ти думаєш, чоловіче, що я й напилася?
А рада-радесенька, що й з кумом зійшлася,
А рада-радесенька, що з кумом зійшлася.

Ти думаєш, чоловіче, що я була пʼяна?
Та ти попитай же добрих людей, сім раз тільки впала!
Та ти попитай же добрих людей, сім раз тільки впала!

Як поїхав Саврадим у поле орати,
Його жінка Саврадимка у шинок гуляти. (двічі)

Гуляла, гуляла, трохи підпилася,
Наварила борщу, каші, в поле потряслася. (двічі)

Ходила, блудила, милого шукала,
Подивись, Саврадим, яка жінка стала. (двічі)

Та й не знав Саврадим, як жінку учити,
Запрягає в борону, їде волочити. (двічі)

Випрягає з борони, запрягає в рало,
Гей, цоб, моя мила, ще й додому рано. (двічі)

Випрягає з рала, запрягає у біду,
Гей, цоб, моя мила, я й додому поїду. (двічі)

Приїжджає до двора, в воротях калюжа,
Розсердилась чорнобрива та й на свого мужа.
Ізлізла на піч, сказала: «Недужа!» (двічі)

Ой вставай, мила, привіз тобі меду,
Цур тобі, Саврадим, голову не зведу!

Ой вставай мила, привіз я дубину,
Не товсту, не тонку, та й на твою спину.

Ой встала мила, та як не лежала,
Обняла Саврадима, ще й поцилувала. (двічі)

Бодай та дубина повік не родила,
Вона ж мене, молодую. та й оздоровила! (двічі)