Oh, said people and people

...............................
Та посилає ой пан-хазяїн,
А й у поле й орати.

Ой у поле орати,
Та дає йому ой пару волів
Ше й батіг поганяти.

Ше й батіг поганяти,
Та оре наймит, та оре бідний,
Ой на шлях поглядає.

Ой на шлях поглядає,
Та усі люди а обід несуть,
А хазяйки немає.

Ой хазяйки немає,
Та доора…

Ой я жила я сім год удовою
Та й не чула землі під собо(ю).

Превраїли превражії люди:
«Вийди заміж - добре тобі буд(е)».

А я людську воленьку ввольнила,
Вийшла заміж, головку втопи(ла).

Утопила головоньку в глибоку криницю,
Вийшла заміж за гірку п’яни(цю).

Та й не знала як з миленьким жити,
Пішла ж його раненько буди(ти).

Та й забула людей розпитати,
Як милого на йменнячко зва(ти).

«Уставай же, милий, моє милування,
Ой уже ж тобі готове вмива(ння).

Та й уже ж тобі водиця в кубочку,
Шитий рушник висить на кіло(чку).

Та й уже тобі варенички в маслі
І на столі горілочка в пля(шці)».

Як став милий з постелі вставати,
Стала мила в вікно виліта(ти).

«Ой як же ти, мила, та й норови знала,
Шо й од мене в вікно й виліта(ла)».

«Ой я ж, милий, твоїх норовів не знала,
Мені твоя матінка сказа(ла).

Шо я твоїй ненці головоньку й ськала,
А вона мені всю правду сказа(ла):

«Шо й у мене син – червона калина,
Будеш, доню, синя як ожи(на)».

Що й учора за неділенька була,
Що дівчина на улиці не була.

Шо дівчина ой на улиці не була,
Мабуть, вона ой мале дитя зродила.

Мабуть, вона ой мале дитя зродила,
А, зродивши, а й к Дунаєчку однесла.

«Пливи, пливи, ой, мале дитя, ріками,
А я піду ой погуляю з дівками.

Пливи, пливи, ой, мале дитя, ставками,
А я піду ой погуляю з парубками.

Було б гулять ой, як заплетена коса,
А тепер же ой розпущьоні волоса.

А тепер же ой розпущьоні волоса,
Не слухала ой ні матінки, ні отца.

Не слухала ой ні матінки й ні отца,
Послухала ой Ванюшу, подлеця.

Я думала, ой що й Ванюша парочка,
Коли вона ой по всім світу славочка.

Я ж думала,а й шо Ванюша чоловік,
Він на мене ой тяжку славу наволік».