She was walking in a green field

Старший боярин, як баран,
Вылупив очи, як болван.

Ой там у гаю, де колише вітірок верболіз,
Там заграла плакуча гітара, там дівчина встрічала весну. (двічі)

Ой куди їдеш, куди поїжджяєш? Мене, молоду покидаєш!
І ніколи мене не згадаєш, а з другою зустрінеш весну! (двічі)

Ой пройшов же годочок і другий, ой прийшла довгождана весна,
А дівчина прийшла під калину, а милого й нема та й нема. (двічі)

Ой нема та й немає, та вже його й не буде,
Треба знати, як хлопців кохати, і як вірити їхнім словам. (двічі)

В майом саду білєють астри, склонили голову й они,
В мойом сірдечку гаснуть зорі, чужою стала я й тобі. (двічі)

Коли ж я айстри поливала, ти пособив мині полить,
З тих пір ж тебе ж я полюбила, з тих пір душа моя болить,
З тих пір тебе ж я й полюбила, з тих пір тепер душа болить.

Коли ж умру як цвіт кохання, то похавайте серед трав,
І зірвеш, милий, айстру білу, і спомниш, хто тебе кохав. (двічі)

Коли ішов ти мимо дому, я задивилась на твій стан,
І довго-довго я стояла, пока вичерній спав туман. (двічі)

В мойом саду білєють айстри, склонили голову й они,
В мойом сирдєчку гаснуть зорі, чужою стала я й тобі. (двічі)