Goodbye love, my girlhood

Ой ти місяць, ой місяченько, присвіти в хатину, –
Ой там дівка, ой молодая, колише дитину,
Ой там дівка, ой молоденька, колише дитину.

Ой колихала, ой колихала – дитина заснула,
Вона його ой потихеньку к серцю пригорнула,
Вона його ой потихеньку к серцю пригорнула.

«Спи дитино, ой чорноброве, карі очінята,
Де подінемося з тобою, що в нас чужа хата,
Де подінемося з тобою, що в нас чужа хата?

Де ж та нивка, ой колосиста, шо нас прогодує?
Де ж той батько, що цю дитину зодягне й зобує,
Де ж той батько, що цю дитину зодягне й зобує?

Нема батька, не буде й неньки – нікого забути.
Тепер тобі, моя дитино, сиротою бути!»

Та й усі зорі зайнялися, та й а місяць підбився,
Та й усі хлопці на улиці, та а й мій опізни(вся).

Та ой чого ж він опізнився, та й що дома нимає,
Та й в чистім полі край Дунаю ж, та й коня напува(є).

Та й а кінь ірже, та й води не пʼє, он дорожечку чує,
Та й десь мій милий чорнобривий та й з другою ночу(є).

Та й ночуй, ночуй, розсукин син, та й ночуй, пригортайся,
Та й а до мене, молодої, та й повік не верта(йся).

Ой дівчино моя чорнобрива, чого з личка змінилася ти?Чи козака так вірно любила? Чи того, що ходила у гай? (двічі)

А в гаю там допізна гуляла, соловейко все бачив і чув,
Як козак до дівчини присягався, що повік не забуду тебе. (двічі)

А тепер ти мене покидаєш і подругу мою полюбив,
Ой подруга моя дорогая, не люби того друга, що я. (двічі)

Ой подруга моя дорогая, не люби того друга, що я,
Бо він з тебе, дурак, насміється, і ти будеш нещасна, як я. (двічі)