Black Raven

На узвишші, за гаєм зеленим,
Де солдат ціла рота полягла,
Якась жінка у чорному всьому,
Наче крук, серед мертвих брела.

Ось уздріла вона офіцера,
Стала чоботи з нього знімать,
Потривоживши рани глибокії,
Став він жинку лихую благать.

“Не знімай, я прошу, я благаю,
Бо від ран же так тяжко мені.
Я напевне тобі відгадаю,
Що й у тебе є син на війні.”

“Правду кажеш, є в мене синочок,
І його дуже жалко мені.
Служить в армії він лейтенантом,
Ну а чоботи нащо тобі?”

Зняла чоботи, здерла шинелю,
І не глянувши навіть в лице,
Пішла крадучись жінка-злодійка
У своє невеличке сільце.

А на ранок старий стару хвалить,
Добрий одяг йому здобула.
А ось гроші, якісь документи
У кармані у нього знайшла.

Розгорнула, а там фотокартка,
І у розпачі крикнула вона:
“Ой, прости ж мене, рідний синочку,
Що тебе твоя мати роздягла.”

У неділю всі дзвони дзвонили,
У неділю всі дзвони гули.
То героя того хоронили,
А злодійку до суду вели.

Я в колгоспі роблю, буряки обробляю,
А як вечір прийде Василя чекаю. (двічі)

Ось Василь приходить до моєї хати,
В новому костюмі не можу впізнати. (двічі)

«Добрий вечір, Галю, чого зажурилась,
Чи болить головка, чи, може, стомилась?». (двічі)

«Не болить головка, а я не стомилась,
Ти ідеш служити, а я зажурилась». (двічі)

«Не журися, Галю, не журись за мною,
Я іду служити, ти будь ланковою». (двічі)

«Я буду служити, високо літати,
А до тебе, Галю, листочки писати». (двічі)

«Я буду літати, ворога громити,
А тебе, Галинко, вірненько любити». (двічі)

Ой на горі ж манастир, під горою школа,
Одна дівка, лучша всіх, вона плаче з горя.

Одна дівка, лучча всіх, вона плаче з горя,
В неї батько, як цвіт, завʼязав єї свєт.

В неї батько, як цвіт, завʼязав єї свєт,
В неї мати, як зоря, рано заміж оддала.

В неї мати, як зоря, рано заміж оддала,
Й у великую сімʼю, й у далеку сторону.

У великую сімʼю, й у далеку сторону,
А велика сімʼя вся вечеряти сіда.

(А мене молоду посилають по воду.

До криниці я йшла, як голубочка гула.

До криниці дойшла, умивалася,
Білесеньким фартушком утиралася.

Од криниці я йшла, спотикалася,
До хати дойшла, прислухалася.

Ой у хаті щось бубонить, мати сину говорить:
"Ой ти, сину, мій синок, чом не ходиш у шинок?

Чом горілочки не пʼєш, чом ти жіночки не бʼєш?"

"А як її бити, вона вміє все робити,
І спекти, і зварити, і до мене, молодця, заговорити.")