Digital archive of folklore

А на наших полях урожаю нема,
Тільки той урожай – кучірява верба.

А под той, под вєрбой козак вбітой лежить,
Галава у єво вся парублєная.

Голова у єво вся порублєная,
А грудь бєла в єво вся посєчєная.

А грудь бєла в єво вся посєчєная,
На грудях у єво залатой хрєст лежить.

На грудях у єво залатой хрєст лежить,
А в ногах у єво вороной конь стоїть.

"Ой ти, конь, ти мой конь, ой, напийся сполна,
І біжи ж ти, мой конь, на Вкраїну, родной!"

"І біжи ти, мой конь, на Вкраїну, родной,
Не кажи ти, мой конь, шо я вбитий лежу.

А кажи ти, мой конь, шо я жонатий хожу!"

Катя й Катерина, купєчєськая й доч,
Та й ходила, й гуляла всю тьомную ноч

Ходила, гуляла всю тьомную ноч,
Та й ложилася спати как раз й у палноч.

Лажилася спати как раз й у, ой, й у палноч,
Та й спала й, я й не спала, начала дрімать.

Спала я, ой, не спала, начала, ой, дрімать,
Та й прийшла стара мати, начала ругать.

Прийшла стара мати, начала ругать,
"Та вставай, вставай, Катя, годі тобі спать.

Вставай, вставай, Катя, годі ж тобі спать,
Та й прийшли параходи, хотять тебе взять.

Прийшли параходи, хотять тебе взять,
Хотять тебе взять, по морю катать.

По морю катать, по морю гулять,
Сьогодня по морю, а завтра в тюрьмє."

Сидю я в тємниці, сидю я в тємной,
Ко мнє прилітає арьол молодой.

Стукає в окошко…

Ох не ходи ж ти, ох і розкудрявчик, та й понад моїм садом,
Не ламай же, ох і розкудрявчик, та й саду й виногра(ду).

Не сама я ох і сад садила та й не я й поливала й,
Не сама я ох і цю ніч спала та й з милим ночува(ла).

Спровожала ох і я мільонка та й ранньою зорьою й,
Сама сіла ох і залилася та й дрібною й сльозою.

Сама сіла ох і залилася та й дрібною сльозою й,
Ой ходи ти, ой і розкудрявчик, та й понад моїм са(дом).

Ой бочечка, та й дубовая, да ей!
Та й солодкая браженька, ой медовая.

Та й медовая, да ей!
Та з ким же тебе, бражечка, ой да будем пити?

Ей, та й буду пити, да ей!
Та й біз милого й дружечка, ой да куда же ти?.

Ей, та й куда же ти, да ей!
Та як поїхав миленькой ой під городочок.

Ей, та в городочок, да ей!
Та не на довге врем'ячко, ой да й на часочок.

Плавай, плавай, вутятко,
Тихо й по воді,
Прибудь, прибудь, мій батенько,
Тепер і же к міні.

Ой рад би я прибудь к тобі -
Насипали сирой землі,
На руки мої.

Світилка-ворона,

Світилка-ворона,
Стоїть край порога,
Руки розставила,
Та й ротяку роззя(вила).

Ой на горі ж манастир, під горою школа,
Одна дівка, лучша всіх, вона плаче з горя.

Одна дівка, лучча всіх, вона плаче з горя,
В неї батько, як цвіт, завʼязав єї свєт.

В неї батько, як цвіт, завʼязав єї свєт,
В неї мати, як зоря, рано заміж оддала.

В неї мати, як зоря, рано заміж оддала,
Й у великую сімʼю, й у далеку сторону.

У великую сімʼю, й у далеку сторону,
А велика сімʼя вся вечеряти сіда.

(А мене молоду посилають по воду.

До криниці я йшла, як голубочка гула.

До криниці дойшла, умивалася,
Білесеньким фартушком утиралася.

Од криниці я йшла, спотикалася,
До хати дойшла, прислухалася.

Ой у хаті щось бубонить, мати сину говорить:
"Ой ти, сину, мій синок, чом не ходиш у шинок?

Чом горілочки не пʼєш, чом ти жіночки не бʼєш?"

"А як її бити, вона вміє все робити,
І спекти, і зварити, і до мене, молодця, заговорити.")

Сірьожа, ти, Сірьожа, Сірьожа-пастушок,
Заграй, заграй, Сірьожа, в сєрєбряной рожок.

Заграй, заграй, Сірьожа, в сєрєбряной рожок,
А я тобі, Сірьожа, всю правду розкажу.

А я тібє, Сірьожа, всю правду ж розкажу,
Всє ж пташки, канарєйки, всє ж жалабна й пают.

Всє пташкі, канарєйкі, всє жалобна пают,
А нам з табой, друг милой, разлуку придають.

А нам з табой, друг милой, разлуки ж придають,
Разлука, ти, разлука, чужая старона.

Разлука, ти, разлука, чужая старона,
Нєхто й нас нє разлучє, ні сонце, нє луна.

Нікто нас нє разлучє, ні сонце, ні луна,
А только нас розлучіть сирая мать-зємля.

Ой на хаті зілля,

Ой на хаті ж зілля,
А в хаті весілля,
На дворі бояри,
Як мак процві(тають).
Молодий Стефанко,
Як золото сяє.

Та татарин-братічок, татарин,
Та не продай сестриці задаром,
Проси в молодого цілкового.

Скочив козел
В огород, в огород,

Поїв козел
Лук-часник, лук-часник,

Упіймали козла,
Повели додому,
Стали йому наказать…