Digital archive of folklore

Якби я був полтавський соцький,
Багато б десь чого зробив,
Щоб і земля була із каші,
Або із гарних пирожків.
Щоб на кущах росли ковбаси,
А листя було із млинців,
Щоб усім людім гарно жилось,
А напримір же, також і мені.

Та й ходила ж та й Маруся по новім дворі,

Та й по новім дворі,
Та й гонила жи селезенька тихо й по воді.

Та тихо й по воді,
Пливи жи, пливи жи, селезенько, тихо й по воді.

Та тихо й по воді,
Прибудь, прилинь, мій батенько, тепер жи к міні.

Та тепер же к міні,
Та й дай міні жи порадоньку, бідній сироті.

В осічені та й у липені,
В осичені та й у липені,
Там Василько та й сіно ко(се).

Там Василько та й сіно косе,
Там Василько та й сіно косе,
Вороному кониченьку но(се).

Ой їж, коню, зеленоє сіно,
Ой їж, коню, зеленоє сіно,
Ой пий, коню, холодную во(ду).

Та й пий, коню, холодную воду,
Та й пий, коню, холодную воду,
Та й поїдем до мого ро(ду).

Та й до роду, до родиночки,
Та й до милої дружиночки.

Та й до милої дружиночки,
До Марусі, Марусиночки.

Здвигнулися стіни,
Здвигнулися стіни,
Як бояри сіли,
Ще дужче здвигнуться,
Як пива нап`ю(ться).

Як ходила та Маруся по крутій горі,
Набачила селезника на тихій воді.

Та й на тихій воді,
Пливи, пливи, селезнику, тихо по воді.

Та й тихо й по воді,
Прибудь, прибудь, мій батенько, теперо к мені.

Та й теперо к міні,
Та ой дай же ти ж порадоньки бідній сироті.

Та й бідній сироті,
Ой, рад би я, дитя моє, прибути к тобі.

Ой, прибути к тобі,
Та й насипали ж і сирої землі на груди мої.

Та й на груди мої,
Ой, склепилися жи оченята, не гляну к тобі.

А в нашого прикажчика
Нема штанів ні клаптика,
Один очкурець
(Ще й пара яєць).

Думай, думай, та й Галочка,
Думай, та й гадай,
Пливсти тобі дві річеньки,
Й а й третій Дунай.

Й а й третій Дунай,
Перепливла дві річеньки,
Й а й Дунаю ні.

Й а й Дунаю ні,
Позабула всі розкоші,
Й ай гулянні ні.

Й а й гуляння ні,
Як піду я до батенька
Й у суботу.

Й у суботу,
Пішли ж мої всі розкоші
Й на роботу.

На роботу,
Як піду я до матеньки
Й у неділю.

Й у неділю,
Сидять мої всі розкоші
Позастіллю.

Позастіллю,
Сидять вони, сидять вони,
Сама я бачу.

Сама я й бачу,
Не раз, не два, не раз, не два,
Гірко й заплачу.

На Купала відьма плигала,
Купала на Йвана!

Меланка ходила,
Василька просила,
Василечку, татку,
Пусти мене в хатку,
Я жита не жала,
Чесний хрест держала,
По церкві ходила,
Кадилом кадила,
Кадітіся люди,
Завтра празник буде!

Ой, горе тій чайці, чаєчці-небозі,
Що й вивила чаєняток при битій дорозі. (двічі)

У Харькові на риночку,
Там пив чумак горілочку,
Пропив воли, пропив вози,
Пропив ярма ще й занози,
Все своє добро.

Прокинувся чумак вранці,
Та й пощупав у карманці,
Всі кишені вивертає,
А там грошей та й немає,
Нічим похмелитися.

Скинув чумак жупанину,
Дай, шинкарко, четвертину,
Шинкарочка треться, мнеться,
Відвернеться, засміється,
Шо чумак - дурак.

А в дядька, в дядька,
Дядина гладка,
Не хоче встати,
Ковбаси дати,
Щедрий вечір, добрий вечір!

А в нас хлопці модні, модні,
По три дня сидять голодні,
А ми сумочку сошйом,
Хлопців по миру пошльом.

Іван носе, Петро просе,
Митя в сумочку кладе,
А Василь же, як найменший,
Од собачки проведе.

Старша дружка коса,
Наїлася проса,
Сюди-туди повертаїться,
З неї просо висипаї(ться).

Сидів Ісус Христос та й на покуті,
Щедрий вечір, добрий вечір,
Добрим людям на весь вечір!

Прийшла к йому та Божая Мати,
Щедрий вечір, добрий вечір,
Добрим людям на весь вечір!

Ой, на ж тобі, синку, ключі золотії,
Щедрий вечір, добрий вечір,
Добрим людям на весь вечір!

Та випусти, синку, всі грєшниї душі,
Щедрий вечір, добрий вечір,
Добрим людям на весь вечір!

Тільки не випусти одну грішну душу,
Щедрий вечір, добрий вечір,
Добрим людям на весь вечір!

У п'ятницю рано та й проспівала,
Щедрий вечір, добрий вечір,
Добрим людям на весь вечір!

(А в неділю рано поснідала,
А в Великий піст – прострибала,
А ще більше нагрішила – отця, неньку та й налаяла,
Не налаяла – тільки подумала,
Тільки подумала – та й то согрішила).