Digital archive of folklore

Косарі косят, вітер повіває,
Шовкова трава на косу й лягає.

Шовкова трава на косу лягає,
Поміж той травой галочка й літає.

– Галочка моя, ти, моя чорненька,
Скажи, галочка, де ж моя й миленька?

– А твоя й мила – в лузі над водою,
Обмивається дрібною й сльозою.

Умивається дрібною сльозою,
Утирається шовковой хустою.

Зеленая вишня з-під кореня вийшла,
Віддали мене заміж, де я не привична. (двічі)

Ой вийду на гору та й гляну додолу.
– Вари, мамко, вечерю ще й на мою долю. (двічі)

– Варила, варила – не много й не трошки.
Нема ж тобі, доню, ні миски, ні ложки. (двічі)

– Згадай мене, мамо, хоч у раз у вівторок,
А я ж тебе, мамо, – на день разів сорок. (двічі)

Ти думаєш, мамо, що я тут не плачу,
За гіркими сльозами я світа й не бачу. (двічі)

Ти думаєш, мамо, що я тут паную,
Прийди подивися, як я тут горюю. (двічі)

Од столу до порога (двічі)
Топтана дорога.
Бояри топтали,
Помиї хльобтали,
Старший не напився
В помиї втопивсь(а).

А менший кричить:
«Оставте мині
Хоть гущі на дні!»
Гущу достягає
І всіх привітає.

Тобі, дружко, не дружкувати, (двічі)
Тобі свиней пасти
З великою ломакою
Поза нашою хатой(у).

Розкопаю я гору (двічі)
Та й посаджу я роз(у).

Вітер розу розхиляє, (двічі)
А мати дочку лай(е):

– Та й сиди, доню, вдома (двічі)
Та й кидай у піч дров(а).

Доня дома сиділа, (двічі)
Вечеряти наварил(а).

– Та й вечеряй сама, мати, (двічі)
А я піду в сад гулят(и).

А я піду в сад-садочок, (двічі)
Та й подам свій голосоч(ок).

Та й нехай той почує, (двічі)
Ой хто дома не ночуй(е).

А мене ж рудий кохай(е). (двічі)

Ой матінка-утка, (двічі)
Повиртайся прудко,
Вже сонце низенько,
Бояри близеньк(о).

На хаті зелено, (двічі)
А в хаті весело,
Під вікном бояри,
Як мак процвітають,
Між ними Іванко,
Як сонечко сяй(е).

Здвигнулися стіни, (двічі)
Як бояри сіли.
Ще дужче здвигнуться,
Як вони нап’ютьсь(а).

Не стій, зятю, за плечима, (двічі)
Не лупай очима,
Полізь у кишеню,
Витягни грошей жменю,
Викинь на тарілку,
Викупи собі жінк(у).

Братіку, ни лякайся, (двічі)
Братіку, постарайся:
Не ’давай сестриці
За пів червоного,
Проси золотого
У зятя молодог(о).

Схилилася Галочка на калач,
Карими очима та й ни плач,
Молодий Іванко підвиде,
До свого серденька призведе.

Ви до нас не приїхали, (двічі)
Ви до нас пішком прийшли,
Молодого в мішку принесли,
А свашку – в халоші,
Шоб не ззіли воші,
Світилку – в торбині,
Шоб не ззіли свині.

Світилочка краля, (двічі)
Поздоровкайся з нами,
Не будь така пишна,
Як під вікном вишня.

Наш дружко – чепурко:
Раненько вставав, умивався,
К нашому короваю прибирався.

По морю, по тихому розгулялася волна.
Довго, довго й ожидала парахода здалєка. (двічі)

Капітан к німу падходіть: «Что задумался моряк?»
«Что-то сєрце придвіщаєт» – отвічаєт на вопрос. (двічі)

«Что задумался матрос?
Пасматрі-ка в даль морскую: тєло женськоє пливьот». (двічі)

Моряк кинувся у воду тєло женскоє спасать.
Винул тєло й на корабель, став чєрти он узнавать. (двічі)