Digital archive of folklore

Ой коза-коза, яка ти дурна,
Яка ти дурна та й нерозумна,
Вхватила серпок, побігла в лісок,
Нажала травиці з овсяной снопок,
Десь і взялись охотнички,
Хвалились, грозились козу й убити,
– А я тіх стрільців та й не боюся,
Тіки боюся одного діда,
В одного діда сіда борода,
Он мєня сколе, он мєня сколе,
З правого вушка потече юшка,
А коза впала – нежива стала,
– Устань, козо, пробудися,
Старшому, младшому поклонися,
А ти, хазяєчка, не скупися,
Дай кусок сала, щоб коза встала,
Дай мірочку жита, шоб була коза сита,
Дай мірочку гречки на варенички,
А зверху ковбаса.
І колядка вся!

Ой, добрій вечір, пан хазяїну,
Господь з тобою, ми йдем з козою,
Де коза ходить – там жито родить,
Де не буває – там вилягає,
Нахвалялися кізоньку вбити,
А я й не боюсь ні в полі бойця,
Ні в полі бойця, ні в лузі стрільця,
Тільки боюся старого діда,
В старого діда сива борода,
Він мене й уб’є, він мене стреле,
Крізь полотенце та в живе серце,
Вдруг коза впала, нежива стала,
А ти, міхонос, дуй козі під хвост,
Шоб коза встала, живая була,
Устань, кізенько, обадьорися,
Хазяїнові в ноги вклонися,
Хазяїн іде, щедрівку несе,
Коробку вівса, зверху ковбаса!