Digital archive of folklore

В гаю, темнесеньким гаю, стелиться сизий туман,
Довга гуляла дівчина в темному гаю сама. (двічі)

Вона гуляла-гуляла, до неї циганка прийшла.
– Даруй, дівчина, ту лєнту, правду скажу тобі я. (двічі)

*Варіант:

– Дай мені красную ленту, правду скажу тобі я. (двічі)

– А як не маєш ти красну, давай мені голубу,
Милий тебе покидає, милий кохає другу. (двічі)

– А я циганам не вірю, слухать не стану тебе,
Вийди, циганка, із гаю, бачить не хочу тебе. (двічі)

Циганка із гаю не вийшла, стала вона на краю,
Чує, як плаче дівчина в тихам-зеленам гаю. (двічі)

– Ой, ти, козаче-козаче, не зводь дівчину з ума,
Бідна вона сиратина – батька і неньки нема. (двічі)

Не давала, не давала та й дала, (двічі)
У садочку на дубочку не давала, та й дала. (двічі)

Кучерява, кучерява в мене є, (двічі)
Кучерява вербинонька, кучерява в мене є. (двічі)

А й глубока та й глубока в мене є, (двічі)
Глубоченька криниченька, криниченька в мене є. (двічі)

Не давала, не давала та й дала, (двічі)
Цілувати біле личко не давала, та й дала. (двічі)

Скотився місяць над горою і всю долину освітив,
А в тій долині єсть хатина, а в тій хатині гомонить. (двічі)

Там мати дочку научає, дочка заплакана сидить, (двічі)

– Ой, доню-доню, моя доню, ти в мене галочка одна,
Усі дівчата пішли (вийшли) заміж, а ти чого сидиш одна? (двічі)

– Усі вже хлопці поженились, твого в живих уже нема. (двічі)

– Ой, мамо-мамо, моя мамо, старий не парочка міні,
Як оддаси мене за нього – буду лежать в сирій землі. (двічі)

Не чути більше їх розмови, ліш тільки чути плач дочки,
На другий день уже старому давала дівка рушнички. (двічі)

Давала, слізоньки втирала, згадала клятву, що клялась:
Любити милого да гроба, сама її не справдила. (двічі)

Скатився місяць над горою і берег річки освітив,
В тій річці плавало два трупа, а кінь по бережку ходив. (двічі)

– Калина-малина, чого в лузі стоїш,
Чого в лузі стоїш та й не розцвітаєш? (двічі)

– А я в лузі стою та й не розцвітаю,
Полюбила парня, якусь думку маю. (двічі)

А я думку маю, ще й думати буду,
Полюбила парня, зроду не забуду. (двічі)

А в неділю вранці, ще й сонце не сходить,
А вже мій миленький по казармі ходе. (двічі)

По казармі ходе, гостру саблю носе,
Гостру саблю носе, камандіра просе. (двічі)

– Командіре, братце, атпусти додому,
Оставив дівчину, сам не знаю кому. (двічі)

Їде-їде козак, ворота минає,
А дівчина стоїть, сльози проливає. (двічі)

– Ой, куда ж ти їдеш, ворота минаєш,
Я ж твоя кохана, чи ти не впізнаєш? (двічі)

– Якби ж ти, кохана, одного кохала,
Як скрився за гору, сина б ти не дбала. (двічі)

– Я сама не дбала, дбали ми з тобою,
Дбали ми з тобою, в лузі під вербою. (двічі)

– Калина-малина, чого в лузі стоїш,
Чого в лузі стоїш та й не розцвітаєш? (двічі)