Digital archive of folklore

Дрібний дощик іде, на дубочок лине,
|Козак коника веде, а дівчина кличе.| 2

Ой хоч клич, хоч не клич, моє серденятко,
|Ой раз би я тебе взять, так не велить батько.| 2

Ни батько, ні ненька, ні вся та родина,
|Ой дівчина ти моя, личко як калина.| 2

Личко як калина, василечком пахне,
|Буду тебе цілувать, пока ти не заснеш.| 2

Вже й нацилувався, вже й намилувався,
|Як у саду соловей та й нащибитався.| 2

Нема в саду солов'я, нема щибитання,
|Нема милого мого, немиле гуляння.| 2

Як у саду соловей щибиче раденько,
|Як милий милий коло мене, мені веселенько| 2

Ходив дід по току, баба по вгороду,
Ой носив дід чаплію, баба сковороду,
А дід бабі рече-рече, що не швидко млинці пече,
Засцяна воду носе,
Засрана млинця просе.

Як поїхав мій миленький, в Польщу на войну
|Та й заставив ой Марусину нездоровую.| 2

Ліг він спати на кроваті, сниться йому сон,
|Що з правого ой рукавонька вилетів сокол.| 2

Ой не сокіл то, не сизий, то правда твоя,
|Твоя жінка, ой Марусина, сина родила.| 2

О дванадцять часов ночі сина родила,
|А в чотири ой часа ночі жизнь покончіла.| 2

Буду гнати коня риссю і вдень, і вночі,
|Щоб застати ой Марусину при яркій свєчі.| 2

Розступіться, люди добрі, дайте мені стать,
|Я хоч мертву ой поцелую та й буду ховать.| 2

Розступились люди добрі, дали йому стать,
|Цилував він, ой милував він, та й стали ховать| 2