A little drizzle is falling

Дощ іде, дощ іде, до берези липне,
Козак коника веде, а дівчина кличе. (двічі)

Ой хоч клич, хоч не клич, моє серденятко,
Ой рад би я тебе взять, так не велить батько. (двічі)

Так не велить батько ше й уся родина,
Ой, дівчино-серденя, личко як калина. (двічі)

Личко як калина, васильками пахне,
Цілував би я тебе поки ти не заснеш. (двічі)

Я й націлувався, я й намилувався,
Як у саду соловей та й нащебетався. (двічі)

Сидить утка на пеньку та, сидячи, кряче,
То ж не утка, то дівчина за козаком плаче. (двічі)

І дощик іде, по долині лине,
Козак коника веде, а дівчина кличе. (двічі)

Ой хоч клич, хоч не клич, моє серденятко,
Ой рад би я тебе взять, так не велить батько. (двічі)

Так не велить батько, ще й й уся родина,
Ой дівчино ти моя, личко, як калина. (двічі),

Личко як калина, васильками пахне,
Буду тебе цілувать, поки ти не заснеш. (двічі)

І націлувався, і намилувався,
Як у саду соловей та й нащебетався. (двічі)

Нема в саду соловʼя, нема щебетання,
Нема милого мого, й не миле гуляння. (двічі)

Дрібний дощик іде, ще й дуба колише,
Козак коника веде, а дівчина кличе.

Хоч клич, хоч не клич, моє серденятко,
Взяв би я тебе за себе, так не велить батько.

(Та й не велить батько, та й уся родина,
Ой дівчина ти моя, личко, як калина.

Личко, як калина, васильками пахне,
Буду тебе цілувать, поки ти не заснеш.

Вже й націлувався, вже й намилувався,
Як у саду соловейко та й нащебетався.

Нема в саду солов'я, нема щебетання,
Нема милого мого, нема міні гуляння.

Став у саду соловей, стало щебетання,
Став мой милий прибувать, стало мні гуляння.)

Шо в полі бєрьоза, кудрява стояла
Дай ой там дівчинонька пшеничка жала.

Да вона жала, жала, кукіль вибирала,
Да коню вороному под ноги бросала.

Да бросай, дівчинонько, пшениченьку жати,
Да підем у комору постіль білу слати.

Да хоч я постелюся, да не пригорнуся,
Да бо я молоденька славоньки боюся.

Не бійсь, дівчинонько, не бійся нікого,
Да бо я молоденький не зраджу нікого.