Digital archive of folklore

Поза лужком зелененьким, (двічі)

Брала вдова льон дрібненький. (двічі)

Вона брала, вибирала, (двічі)

Тонкий голос подавала. (двічі)

Ой там Василь сіно косе, (двічі)

Тонкий голос переносе. (двічі)

Кинув косу додолоньку, (двічі)

А сам пішов додомоньку. (двічі)

Вийшла з хати стара мати, (двічі)

Стала Василя питати: (двічі)

“Ой Василю, ти мій сину, (двічі)

Чом ти не пʼєш, не гуляєш?”. (двічі)

“Позволь, мати, вдову взяти? (двічі)

Тоді будем пить, гуляти”. (двічі)

“Не дозволю вдову брати, (двічі)

Вдова вміє чарувати. (двічі)

Чарувала мужа свого, (двічі)

Причарує сина мого!”. (двічі)

“А я чарів не боюся, (двічі)

Та й на вдові й оженюся!”. (двічі)

Ой на, ой на горі та й женці жнут, (двічі)
А попід горою яром-долиною козаки йдут,
Гей, долиною, гей, широкою, козаки йдут!

Попе-, попереду Дорошенко, (двічі)
Веде своє військо, військо запорізьке, хорошенько,
Гей, долиною, гей, широкою, хорошенько!

А по-, а позаду Сагайдачний, (двічі)
Що проміняв жінку на тютюн та люльку, непутящий,
Гей, долиною, гей, широкою, непутящий!

Мені, мені з жінкой не возиться, (двічі)
А тютюн та люлька козаку в дорозі пригодиться!
Гей, долино, гей, широкою, пригодиться!

За туманом нічого й не видноЗа туманом нічого й не видно. (двічі)

Тільки видно дуба зеленого. (двічі)

Під тим дубом криниця й стояла. (двічі)

В тий криниці дівка воду брала. (двічі)

Та впустила дубове(золоте) відерце. (двічі)

Засмутила й козакові серце. (двічі)

“Ой хто ж тоє відерце дістане, (двічі)

Той зо мною на рушничок стане!”. (двічі)

Обізвався козаченько з гаю: (двічі)

“Я з тобою на рушничок стану”. (двічі)

Ой хмелю ж мій, хмелю, хмелю зелененький,
Де ж ти, хмелю, зіму зімувався, що й не розвивався? (двічі)

Зімував я зіму, зімував я другу,
Зімував я в лузі на калині та й не розвивався. (двічі)