Digital archive of folklore

Поза лугом зелененьким, (двічі)
Брала вдова льон дрібненький. (двічі)

Вона брала, вибирала, (двічі)
Тонкий голос подавала. (двічі)

Там Василько сіно косе, (двічі)
Тонкий голос переносе. (двічі)

ー Ой Васильку, ти мій синку, (двічі)
Чом не п’єш, чом не гуляєш? (двічі)

ー Дозволь, мати, вдову брати, (двічі)
Тоді й буду пить, гуляти. (двічі)

ー Не дозволю вдову брати, (двічі)
Вдова вміє чарувати. (двічі)

Ой відтіль гора, ой відтіль друга, схочу – перескочу,
Ой віддай мене, моя матінко, за кого я схочу. (двічі)

Ой як віддала та й приказала в гості не ходити,
ー А якщо прийдеш в гості до мене, то вижену з хати. (двічі)

Ой пройшов годок, ой пройшов другий – в гості не ходила,
Перетворилась сивой зозулей, до роду летіла. (двічі)

Туди летіла – гілля ламала тонкими руками,
Назад летіла – гірко плакала дрібними сльозами. (двічі)

Край віконечка сидить матінка, рушник вишиває,
А найменший брат на порозі став, ружйо заряжає. (двічі)

ー Дозволь, матінко, дозволь, рідная, цю зозулю вбити,
Бо вона кує, жалю завдає – гірко в світі жити. (двічі)

ー Не дозволю я, син мій рідненький, цю зозулю вбити,
Бо цій зозульці, як моїй дочці, на чужбині жити. (двічі)

Туман яром, туман долиною,
Туман яром, туман долиною.

За туманом нічого не видно,
За туманом нічого не видно.

Тільки видно дуба зеленого,
Тільки видно дуба зеленого.

Під тим дубом криниця стояла,
Під тим дубом криниця стояла.

В тій криниці дівка воду брала,
В тій криниці дівка воду брала.

Та й впустила золоте відерце,
Та й впустила золоте відерце.

Засмутила козакове серце,
Засмутила козакове серце.

А хто ж тоє відерце дістане,
А хто ж тоє відерце дістане.

Той зі мною на рушничок стане,
Той зі мною на рушничок стане.

Обізвався козаченько з гаю,
Обізвався козаченько з гаю.

ー А я ж тоє відерце дістану.
ー А я ж тоє відерце дістану.