Digital archive of folklore

Їхав, їхав козак містом,
Під копитом камінь тріснув да раз, два!
Під копитом камінь тріснув да раз!

Під копитом камінь тріснув,
Соловейко в гаю свиснув да раз, два!
Соловейко в гаю свиснув да раз!

«Соловейко, рідний брате,
Виклич мені дівча з хати да раз, два!
Виклич мені дівча з хати да раз!

Виклич мені дівча з хати,
Маю в неї щось спитати да раз, два!
Маю в неї щось спитати да раз!

Маю в неї щось спитати,
Чи не била вчора мати да раз, два!
Чи не била вчора мати да раз!

Ой чи била, чи не била,
Як з козаком говорила да раз, два!
Як з козаком говорила да раз!»

Ой піду я в ліс по дрова, наламаю лому,
Завів мене дурний розум на чу…, на чужу старонку. (двічі)

Ой в чужиї стороненьки ни батька й ни неньки,
Тільки в саду (гаю) вишневому пают, пают салавейки. (двічі)

Пойте, пойте, соловейки разними галасами,
А (ох) я вийду в сад зелений – зальюсь, зальюся слязами. (двічі)

Ой зірву я с рози квітку та постю на воду:
«Пливи, пливи, з рози квітка, й до мо..., до мого ти роду». (двічі)

Ой пливла да пливла квітка та й стала кружитца,
Вийшла з хати стара ненька, та й ста…, та й стала журитца. (двічі)

«Ой чого ж ти, з рози квітко, так рано зів’яла,
Ой чого ж ти, моя доню, така, така стала? (двічі)

Чи синів ти поженила, чи дочок віддала,
За чужою рабатою така, така стара стала?» (двічі)

Закувала зозуленька в саду на помості, ох,
Приїхали до дівчини три козаки в гості, (ох). (двічі)

Один козак коня поє, другий коня в’яже, ох,
Третій стоїть під віконцем: «Добрий вечір» – каже, (ох). (двічі)

«Добрий вечір, стара й мате, дай води напитца, ох»,
«Кружка в сінях, вода в сінях – визьми та й напийся, (ех)». (двічі)

«Кажуть люди, дівка гарна – дозволь подивитца, ох»,
(В)она в хаті на кроваті – піди подивися, (ох)». (двічі)

Дівка спала, ничого й не знала…
Правой ручкой обняла ще й поцилувала, (ох). (двічі)

Закувала зозуленька в саду на помості, ох,
Забрав козак дівчиноньку та й повіз у гості, (ой). (двічі)

Як поїхав наш Іван,
В ліс по дрова, по бур’ян,
Ой да-на, ой да-на, да.
А він дрова не привіз,
Поламався в нього віз,
Ой да-на, ой да-на, да.

Не коліс, не ручиць,
Повна фура молодиць
Ой да-на, ой да-на, да.
Як став він їх рахувати,
По червінцу всім давати,
Ой да-на, ой да-на, да.

Осталося три червінци,
Купив хустку своїй жінци,
Ой да-на, ой да-на, да.
«Ну-ка, жінко, зав’яжись
Та й попові покажись,
Ой да-на, ой да-на, да».

Прийшла жінка од попа:
«Чоловіче, я слаба,
Ой да-на, ой да-на, да.
Болить в мене голова,
І коліно, і нога,
Ой да-на, ой да-на, да».

«Лягай, жінко, в подушки,
Я поїду по ліки,
Ой да-на, ой да-на, да».
Як поїхав у лісок,
(Наламав він) паличок,
Ой да-на, ой да-на, да.

Наламав він паличок
Для жінкиних литочок,
Ой да-на, ой да-на, да.
«Лягай, жінко, серед хати,
Буду тебе лікувати,
Ой да-на, ой да-на, да».

«Який дідько тебе вчив,
Щоб ти мене так лічив,
Ой да-на, ой да-на, да».
Учив мене молдаван,
Свою жінку лічив сам,
Ой да-на, ой да-на, да». (три останні рядки двічі)