Їхав, їхав козак містом

Ой у полі верба, під вербою вода,
Гей, там дівчина воду набирала, козачка молода. (двічі)

Один козак під'їжджа, до дівчини гука:
«Гей, будь здорова, дівка чорноброва, напій мені коня!» (двічі)

«Невеликий ти пан, та й напій коня сам,
Гей, впала роса, а дівчина боса ー ніженьки зросить собі». (двічі)

Стежка вилася, забарилася коло двору мого милого,
Коло річеньки-невеличеньки, коло тихої дібровоньки. (двічі)

Листя шепотить щось в його вікно і від вітру розвивається,
Ой чого ж тобі, милий, все одно, що моє серденько крається. (двічі)

Місяць по воді з того берега стелить промінь, наче кладоньку,
Нічка навкруги, вийди, дорогий, ти до мене на порадоньку. (двічі)

Я свою любов в серці зберегла і не зраджену тобі віддам,
Поміж вербами стежка пролягла – хай супутницею буде нам. (двічі)

Ой на горі зелен дуб, (двічі) а калина під горою,
Ходить хлопець та й нелюб (двічі) цілий рік уже за мною. (двічі)

Я не вийду, не прийду (двічі) – мене мати не пускає,
Через тебе на біду (двічі) кожен день даремно лає. (двічі)

Вже зацвів бузок в саду, (двічі) – я піду і наломаю,
Через тебе на біду (двічі) кожен день даремно лає.

Вже зацвів бузок в саду, (двічі) – я піду і наломаю,
Я за того лиш піду, (двічі) кого щиро покохаю. (двічі)

Ой на горі зелен дуб, (двічі) а калина під горою,
Ходить хлопець та й нелюб (двічі) цілий рік уже за мною. (двічі)