Цифровий архів фольклору

Ой на горі, на Ярусалимі,
Ой там жиди Христа уловили.

Та й уловили, умертвили,
На каторім древі розпинали.

На каторім древі розпинали,
І руки, і ножки гвоздьом прибивали.

І куди несли – ріки текли,
І ріки текли кров′яниї.

І ріки текли кров′яниї,
І во гроб його положили.

І во гроб його положили,
І тяжьолий камінь накотили.

(І терновий вінець наложили,
І во гроб його положили.

І чижьолий камінь накотили,
І стороженьку постановили.

Вся стороженька обіснула,
А Діва Марія прилинула.

Ой, сину ж мій, ой, Боже мій,
Та за кого ж ти помираєш?

Та й за кого ж ти помираєш,
Чи за нас, грєшних, страсть приймаєш?

І прийняв страсті, прийняв рани,
За всіх превославних христіани).

Ой ну, люлі, котино,
Засни, моя дитино,
Засни, засни, та й задрімай,
І нічого та й не думай,
Тільки думай те, шо спати,
А я ж буду колихати.

Ой ну, ой ну, котів два,
Сірі, білі й обидва,
Та якби ж їх пара,
То й дитина б наша спала.

Десь тут була подоляночка,
Тут вона впала, до землі припала....

Устань, устань, подоляночко,
Умий своє личко, як скляночка.
Біжи до Дунаю, візьми ту, шо скраю.

Та й з-за лєсу сонце сяє,
Та й козак коника сідлає,
Ой дівчина горько плаче. (двічі)

Та й а дівчина та й горько плаче:
"Та й не брасай мене, козаче,
Бо я й умру за тобою. (двічі)

Та й не так же я за тобою,
Як за твоєю красотою,
Молодая дівчинонько." (двічі)

Та й питалася дівка парня,
Та й молодого козаченька,
Ой де буде й ночувати. (двічі)

"Та єсть у полі скирта сіна,
А й а то ж наша, то пєріна,
Молодая дівчинонько." (двічі)

Та питалася дівка парня,
Молодого козаченька:
"Ой чим будем та й вкриватися?". (двічі)

"Мене вкриє чорна хмара,
Тебе вкриє людська слава,
Молодая дівчинонько". (двічі)

Та питалася дівка парня,
Молодого козаченька:
"Ой що будем вечеряти?". (двічі)

"А я буду їсти булку,
А ти, (дівко), думай думку,
Молодая, та дурная". (двічі)

Ой матінко моя, тепер я не твоя,
Ой тепер я того пана, що в завдаток да(на).

Ти думаєш, мамо, що я тут не плачу,
За сльозами дрібненькими стежечки не ба(чу).

Ти думаєш, мамо, що я тут паную,
Прийди, мамо, подивися, як я тут горю(ю).

Упав сніжок на обніжок,
Взявся водицею,
Лучче було дівчиною,
Чим молодице(ю).

Щедрий вечір, добрий вечір,
Добрим людям на весь вечір!

Іще хата не метена,
Іще Галя не чесана,
Щедрий вечір, добрий вечір,
Добрим людям на весь вечір!

Уже хата заметена,
Уже Галька зачесана,
Щедрий вечір, добрий вечір,
Добрим людям на весь вечір!

Щедрівочка щедрувала,
До віконця припадала,
Шо ти, бабо, наварила?
Шо ти, бабо, напекла?
Неси нам до вікна,
Не щипай, не ламай,
По ціленькому давай!

А грудочку кашки і кільце ковбаски!
Не винесеш ковбасу – я й хату рознесу!

Геніївці-буркуку,
Їли жабу на току,
А ми кажем: "Дайте й нам!"
Вони кажуть: "Мало й нам!" Ууух!

Ой ходив донець, та й сім год по Дону,
Ой на восьмом году сам додому йду.

На восьмом году сам додому йду,
Ой не сам же я йду, ше й коня веду.

Не сам же я йду, ше й коня веду,
А обняла ночка возлє лєсочка.

Обняла ночка возлє лєсочка,
А прив’язав коня возлє явора.

Прив’язав коня возлє явора,
А й сам ложився спать возлє коника.

Сам ложився спать возлє коника,
Ой чи спав, чи не спав та й прокинувся.

Чи спав, чи не спав та й прокинувся,
А прилізла к єму лютая змія.

"Чи ти спиш, донець, а чи так лежиш,
А й уставай, донець, я правду скажу.

Уставай, донець, я правду скажу,
А я правду скажу про твою жену.

Шо твоя жена у розброд пішла,
А коні вороні порозпродала.

Коні вороні порозпродала,
А й синів-соколів порозогнала".

Пішов же донець по своїм добру,
Ой жена молода ворота одчиня.

Жена молода ворота одчиня,
Ой шапочки не зняв, "здоров" не сказав.

Шапочки не зняв, "здоров" не сказав,
Ой жені молодій з плєч головку зняв.

Пішов же донець по своїм добру,
А й коні вороні по станках стоять.

Коні вороні по станках стоять,
А сини-соколи за столом сидять.

Заплакав донець, головку обняв,
А й шо лютій змії віроньки дав.