Цифровий архів фольклору

Ой не ходи, та розкудрявче, по моєму саду,
Та й не топчи, розкудрявче, в саду й винограду. (двічі)

Та в саду винограду же,
Не для тебе сад садила, кого же я любила,
Не для тебе поливала, кого же целувала.

Та кого целувала же,
Целувала, милувала холостого же парня (двічі)

Та й холостого парня же,
Холостой парень гуляє, кудрі же розвиває. (двічі)

Кудрі розвиває же,
Кудрі русі, брові чорні, глаза розвесьолі. (двічі)

Глаза розвесьолі же,
Він киває, він моргає, дєвку визиває.

Дєвку визиває же,
Вийди, дєвка, вийди красна, на нове крилечко.

На нове крилечко же,
Промов дєвко, промов красна, хоч одно словечко.

Ой в Ярусалимі рано задзвонили,
Щедрой вечор, доброй вечор,
Добрим людім на весь ве(чор)!

Рано задзвонили, людей побудили,
Щедрой вечор, доброй вечор,
Добрим людім на весь ве(чор)!

Людей побудили, свічі посвітили,
Щедрой вечор, доброй вечор,
Добрим людім на весь ве(чор)!

А Божая Мати сина спородила,
Щедрий вечор, добрий вечор,
Добрим людім на весь вечір!

Собор собирали, думали-гадали,
Щедрий вечор, добрий вечор,
Добрим людім на весь вечір!

Думали-гадали, яке ім’я дати,
Щедрий вечор, добрий вечор,
Добрим людім на весь вечір!

Дали сину ім’я – святоє Василя,
Щедрий вечор, добрий вечор,
Добрим людім на весь вечір!

А Божая Мати ім’я не злюбила,
Щедрий вечор, добрий вечор,
Добрим людім на весь вечір!

Ім’я не злюбила,та й не сохвалила,
Щедрий вечор, добрий вечор,
Добрим людім на весь вечір!

Собор собирали, думали-гадали,
Щедрий вечор, добрий вечор,
Добрим людім на весь вечір!

Думали-гадали, яке ім’я дати,
Щедрий вечор, добрий вечор,
Добрим людім на весь вечір!

Дали сину ім’я – святоє Рожество,
Щедрий вечор, добрий вечор,
Добрим людім на весь вечір!

Ой тихий Дунай, ой тихий Дунай та й бережечки зносе же,
Та й молоденький ой да новобранчик полковничка про(се).

Ой полковника просе же,
Та й пусти, пусти, ой да полковничку, із полка й додо(му).

А й із полка додому же,
Та й розплакалась, ой да розридалася дівчина за мно(ю).

Ой дівчина за мною же,
Та й нехай плаче, ой нехай плаче, нехай вона ту(же).

Ой ходила та дівчина по крутій горі,
Набачила селезника на тихій воді.

Пливи, пливи, селезнику тихо по воді,
Ой будь, прибудь, мій батенько, теперо к мені.

Ой рад би я, дитя моє, прибути й к тобі,
Насипали сирой землі на груди мені.

Поза гаєм, гаєм, давай посідаєм,
Та й будемо говорити, як жито косити. (двічі)

Як жито косити, треба й молотити,
Зерно будем чувалами додому носити. (двічі)

В середу косила, в четвер молотила,
В п’ятницю віяла, а в суботу міряла. (двічі)

А в неділю продала, з хлопцями пропила.
Слава тобі, Господи, що до діла довела. (двічі)

Ой до діла не я, й до роботи не я,
З хлопцями погуляти то й охота моя. (двічі)

Поза гаєм, гаєм, давай посідаєм,
Та й будемо говорити, як жито косити. (двічі)

Сів Ісус Христос вечеряти,щедрий вечір,
Щедрий вечір, добрий вечір,
Добрим людям на весь вечор!

Прийшла к йому Божая Мати, щедрий вечір,
Щедрий вечір, добрий вечір,
Добрим людям на весь вечір!

Сідай, мати, вечеряти, щедрий вечор,
Щедрий вечор, добрий вечор,
Добрим людям на весь вечор!

(Вечеряй, синку, собі на здоров'я, щедрий вечор,
Щедрий вечор, добрий вечор,

Ой, дай, мати, ключі в руці,
Повипускати праведні душі,
Тільки тії не випускати,
Що в середу косу чесала,
А в п'ятницю пісню співала,
В неділю рано поснідала,
В неділю рано поснідала,
Отца й неньку налаяла,
Вона не лаяла – тільки подумала,
Щедрий вечір, добрий вечір).

Чумак водку п'є, в нього гроші є,
Ой за ним, за ним його рідна мати дрібні сльози ллє. (двічі)

Ой синочок мій, дитино моя,
Ой бросай, бросай горілочку ж пити, бо проп'єш коня. (двічі)

Ой мати моя, ой не брошу я,
Ой я й не брошу же горілочку пити, бо солодкая. (двічі)

Ой синочок мій, дитино моя,
Ой бросай, бросай вдовицю любити, бо зведе з ума. (двічі)

Ой мамо моя, та й не брошу я,
Я не брошу вдовиці любити, бо красивая. (двічі)

Чоботи, чоботи ви мої,
Наробили клопоту ви міні,
А за тії чоботи, що зять дав,
І за ції чоботи дочку взяв.

Хоч би швидше вечір, та й повечоріло,
Та може б моє серденько та й повеселіло.

Хоть би швидше вечір, та й сонечко зайшло,
Та й може б моє серденько та й до мене же прийшло.

Прийшло, прилинуло, та й до моєї хати,
Та й стукає в віконечко, а й де я буду спати.

Стукає в віконечко, та де я буду спати же,
Та одчиня й дверечка, та щоб не чула мати.

(А як і почує, то буде мовчати,
Вона й не осуде рідного дитяти.

А як одчиняла, правдоньки питала,
А як виряджала - плакала, ридала.

"Скажи мені правду, чи ти мене любиш?
Чи з мене смієшся?
До другої ходиш, та й не признаєшся".

"Що я тебе люблю, ще й любити буду,
Признаюсь по правді, сватати не буду.

Ой як тебе брати, як не велить мати?
Велить мені мати багатую брати."

З тиї багатої воли та корови,
З тієї убогої личко й чорні брови.)

Як приїхав мій милой з похода,
Та й прив'язав коня й до колони.

Та й прив'язав коня до колони,
Сам заплакав край коника своєго.

Сам заплакав край коника своєго,
Рознещасна голівонька моя.

Рознещасна голівонька моя,
Засватана дівчинонька моя.

Та ой там(и) на горі, та ой там(и) на крутой,
Та ой там(и) сиділо пара голубів.

Та й вони сиділи парувалися, ой,
Ой сизими крильми й обнімалися.

Та де не узявся охотник-стрілець,
Та й голуба й убив, голубку й узяв.

Та й приніс додому та й пустив додолу, ой,
Ой насипав пшенця й аж по колінця.

Та й голубка не їсть, голуб(и)ка й не п'є
Та й усе (на гору) плакати іде.

"Голубонько, їж, голубонько, пий,
Лети вибирай, де найкращий твій".

"Та я вже й літала, та я й вибирала,
Не знайшла того, шо потіряла".

Як приїхав братік ой до сестриці в гості же,
Та й і прив'язав коня на новім помо(сті).

Ой стій же ти, коню, ой не тупай ногою же,
Та й поки поговорю з рідною ж сестро(ю).

Сестро ж, моя сестро, ой перепіличенько же,
Та й де ділося твоє білеє личе(нько)?

(Постаріла, брате, все думки та гадки,
А що і до того страшного достатку.

Синів не женила, дочок не давала,
За малеє врем'я сама стара стала.)

А младенець-первенець,
А на діво родився,
Божею благодаттю,
Весь мир возвеселився.

А анголи, анхарголи,
Велікому ж та царю,
От земли, от ізбранних,
Торжество і свободу.

Ірод царство послав,
Велів Христа згубити,
Во граді Вихліємі,
Всєх младєнцов погубити.

Чотирнадцять тисяч,
Младєнцов погубили,
Вони сєбє за ето,
Вєчную муку преобріли.

А Сус Хрисос родився,
І в яслєц положився,
Спасає род человєка,
Нас отнині й до віка.

Від поля до поля виросла тополя,
Та й скажи, дівчино, коли будеш моя? (двічі)

Пощитай, козаче, всі зорі на небі,
Як перещитаєш, вийду ж я за тебе. (двічі)

Ой як тяжко, важко ці зорі щитати,
А ще тяжче, важче ой любов забувати. (двічі)

Козак полем їде, під ним кінь басує,
Підійди, дівчино, з коня поцелую. (двічі)

( ...бачив таку любов мати,
Щоб вірну дівчину з коня цілувати?)