Цифровий архів фольклору

Пішла киця по водицю,
Та й упала у криницю,
Пішов кіт Матюха,
Тягти кицю за вуха,
Вставай, кицю, висохай,
Та й поїдем на село,
А на селі пан, пан,
А в пана баран, баран,
А в барана круті роги,
А в дитятки чорні брови,
А-а, а-а, а-а, а!

Ой, ти синенький та пролісочку,
Чи ї гарно тобі й у лісо(чку)?

А й так же мєні та й у лісочку,
Як тій дівчині й у мачу(хи).

Шо пізно ляже та рано встане,
Та як устане й та й запла(че).

Та й недобра ж моя та годинонька,
Шо в мене ненька й нерідне(нька).

Шо в мене ненька та й нерідненька,
Й а в мене головка й не гладе(нька).

А хто, хто Миколая любив,
А хто, хто Миколаю служив,
Йому, святий Миколаю,
На всякий час помагаю.

Миколаю!

Іванко Миколая любив,
Іванко Миколаю служив,
Йому, святий Миколаю,
На всякий час помагаю.

Миколаю!

Іванко в морі потопає,
На помочі Бога призиває,
Рятуй, Боже, ще й Ти, Отче,
Миколаю-чудотворче.

Миколаю!

Ой походжено ой, та й поброджено
Ой коло броду кіньми.

Ой коло броду кіньми,
Ой то ж не кіньми, ой та то ж не кіньми,
А журавочка з дітьми.

Ой журавочка з дітьми,
Ой журав грає ой, та й журав грає,
А журавочка скаче.

Ой журавочка скаче.
Ой дурна дівка ой, та й нерозумна,
Шо за козаком плаче.

Шо й за козаком плаче.
Ой не плач, дівко, ой, та й не плач, красна,
Бо ти зроду нещасна,

Бо ти зроду нещасна.
Ой полюбила ой, та й козаченька,
Ой при місяцю стоя.

Ой при місяцю стоя.
"Ой не я ж його ой, та й полюбила,
Та полюбила мати.

Ой полюбила мати.
Ой вона ж мені та й обіщала
Ой два рушнички дати.

Ой два рушнички дати.
Ой шо два дати ой, та шо два дати,
Ой на третьому стати.

Ой на третьому стати,
Ой та четвертим ой, та вишиваним
Ой рученьки зв'язати".

Ішли дівочки в ліс по квіточки,
Скрізь вода та лєлія,
Що на морі вода грала,
На долині роса впала,
На калині краса стала,
На вулиці в’ють
Купала на Йван(а).

Квіточок нарвали, вінки посплітали,
Скрізь вода та лєлія,
Що на морі вода грала,
На долині роса впала,
На калині краса стала,
На вулиці в’ють
Купала на Йван(а).

Вінки посплітали, на воду пускали,
Скрізь вода та лєлія,
Що на морі вода грала,
На долині роса впала,
На калині краса стала,
На вулиці в’ють
Купала на Йван(а).

Вінки посплітали, долю виглядали,
Скрізь вода та лєлія,
Що на морі вода грала,
На долині роса впала,
На калині краса стала,
На вулиці в’ють
Купала на Йван(а).

Кругом Мариноньки ходили дівоньки,
Стороною дощик іде,
Стороною та й на мій барвіночок зелений.

Сьогодні Купала, а завтра Івана,
Стороною дощик іде,
Стороною та й на мою роженьку червону.

Та й на морі хвиля, при долині роса,
Рано вранці сонце зійде,
Рано вранці та й на мій барвіночок зелений.

Ой матінко-вишня, чи я у вас лишня?
Шо ви мене туди дали, де я й неприви(шня).

Ой матінко-пава, тепер я пропала,
Шо ви мене туди дали, де я й не бува(ла).

Ой матінко моя, тепер я й не твоя,
Хіба тоді твоя буду, як строку й добу(ду).

Ой вийду я на гору та й крикну додому,
Вари, мати, вечеряти та й на мою долю.

Варила, варила, небагато, трошки,
Нема тобі, моя доню, ні миски, ні ло(жки).

Що миска розбилась, ложка розлупилась,
Така вже ти, моя доню, нещасна вроди(лась).

(Матінко моя, де ти долю діла?
Чи в морі втопила, чи в полі згубила?

Як у полі загубила, то піду шукати,
Як у морі затопила, буду й горювати,

Матінко моя, нащо ти вродила?
Як уродила, чом ти не втопила?

Чо у морі б утопила, камнем придушила,
Що б я й не зринала, долі нешукала)

А в дядька, дядька,
Дядина гладка,
Не хоче вставать,
Щедрівки давать.
А в дядька, дядька,
Дядина гладка,
Не хоче вставать,
Щедрівки давать.
А дядько устав,
Нам ковбасу дав!

Гей, на Івана, гей, на Купала,
Красна дівчина долі шукала. (двічі)

Долі шукала, віночок вила,
Світ за водою його пустила. (двічі)

Пливи, віночку, на бистрій хвилі,
Спинись, віночку, де живе милий. (двічі)

Поплив віночок ген за водою,
Серце дівчини забрав з собою. (двічі)

Край бережечка зів’яв поволі,
Не дав Купайло дівчині долі.

Та вже ячмінь колос викидає,
Соловейка же голос покида(є).

Та вже ячмінь колос та ой викинув,
Соловейка голос вже поки(нув).

А вже город Ромен та город Ромен,
А вже козаченько же умер, ум(ер).

Ходімте, подружки, та й дивитися,
Чи буде дівчина же журити(ся).

А вона ні плаче та й ні журиться,
Вийшла за ворота же, в груди б’є(ться).

Вийшла за ворота та й ручки ломить,
Бо вже козаченько же не гово(рить).

Понад лугом зелененьким (двічі)
Брала вдова льон дрібненький. (двічі)

Вона брала-вибирала, (двічі)
Тонкий голос подавала. (двічі)

Там Василько сіно косить, (двічі)
Тонкий голос переносить. (двічі)

Бросив косу додолоньку, (двічі)
А сам пішов додомоньку. (двічі)

Наше Купало з верби, з верби,
А ти, Миколо, прийди, прийди. (двічі)

Наше Купайло убирати,
Милу дівчину вибирати. (двічі)

Ой, там на Йвана, на Купала,
Там ластівонька купалася. (двічі)

На березі іссушилася,
А на Миколу дивилася. (двічі)

Ще й рушничків не напряла,
А вже Миколу сподобала. (двічі)

Весняночка-паняночка,
Де ти зимувала?
У садочку на дубочку
Пряла на сорочку.

Що сорока оснує,
А ворона витче,
А білії лебеді
Та й вибілять на воді.

Сонечко блисне,
Сорочечка висхне,
А сонечко опівдні,
Сорочечка на мені.

Ой, нате вам, борисяни,
Корову з рогами,
Та й поставте Марусину
Догори ногами.

Нехай стоїть, нехай стоїть
Догори ногами,
Поки прийде та й Ванюша
З чорними бровами.

Ой, зійдемось, подруженьки,
Де вчора стояли,
А вже теї василечки
Од вітру пов’яли.

Нехай в’януть, нехай в’януть,
Нехай пов’явають,
Як зійдемось до купочки -
Вони повставають.

Ти місяцю-перекраю,
Не світи нікому,
Тільки світи миленькому,
Як іде додому.

Тіки світи миленькому
Восковую свічку,
А щоб було виднесенько
Брести через річку.

Річку брести, Дунай плисти,
Та й не замочиться,
Щоб до тії дівчиноньки
Та й не опізниться.

Усі курі на сідалі,
Півень на колочку,
Ой, усі хлопці на йулиці,
А мій у степо(чку).

Хоч він у степочку,
Дак він не гуляє,
Ой, із тихого Дунаєчка
Коня напува(є).

А кінь ірже, води не п’є,
Кінь дорогу чує,
Ой, десь мой милий, чорнобривий
З другою ночу(є).

Ночуй, ночуй, мій миленький,
Да й не прочутайся,
Ой, тії правди козацької
Да й не признава(йся).

Ой, як мені не казати,
Як буде питати?
До серденька пригортає
Й правдоньки пита(є).

Злетів соловейко та й на віконечко,
Щедрій вечір, добрій вечір!

У світлоньку та заглядає,
Щедрій вечір, добрій вечір!

А світлонька та й не метена,
Щедрій вечір, добрій вечір!

А Оленка та й не чесана,
Щедрій вечір, добрій вечір!

Ой, як же їй та чесаній бути?
Щедрій вечір, добрій вечір!

Краяли свитку та й укоротили,
Щедрій вечір, добрій вечір!

Обрізочки та й на поясочки,
Щедрій вечір, добрій вечір!

Старостоньки та й на причілоньки,
Щедрій вечір, добрій вечір!