Ой походжено, ой та поброджено

Ой похожено ей, та й поброжено да,
Ой коло, ой коло моря й кіньми.

Коло моря кіньми,
Ой то ж не кіньми, ей, та то й не кіньми да,
То жура-, ой журавочка з дітьми.

Журавонька з дітьми,
Та й журав грає, ей, та й журав грає да,
Ой жура-, ой журавочка скаче.

Журавонька скаче,
Ой дурна й дівка, ей, та й не розумна да,
Шо за ко-, ой за козаком плаче.

(Ой не плач, дівко, не плач, красна,
Бо ти така нещасна.

Ой не плач, дівко, не плач, Оля,
Така твоя доля.)

Ой походжено, та поброджено,
А й коло моря кіньми.

Коло моря кіньми,
Ой то не кіньми, та то не кіньми,
А й журавочка з дітьми.

Журавочка з дітьми,
Ой журав грає, та журав грає,
А журавочка скаче.

Журавочка скаче,
Ой дурна дєвка та нерозумна,
Що за козаком плаче.

За козаком плаче,
Ой не плач, дєвка, та не плач, красна,
Бо яка ти й нещасна.

Яка ти нещасна,
Ой нема щастя, та нема долі,
А й нема перестану.

(Сватай мене, козаченьку,
Не вводь серце в славу!

Не я тебе, дівчинонько,
У славоньку воджу,
Сама ти, дівчинонька,
По славоньці ходиш,
Не раненько, а пізненько,
А з вулиці ходиш!)

Ой походжено ей, та й поброжено,
Ой коло моря кіньми.

Коло моря кіньми,
Ой то ж не кіньми, ей, та то ж не кіньми,
А журавочка з дітьми.

Журавочка з дітьми,
Ой журав грає, ей, ой журав грає,
А журавочка скаче.

Світи, місяць, світи, ясний, ше й полуночна зоря,
Просвіти, бо я не бачу, де коханая моя.

Просвіти, бо я не бачу, де коханая моя,
Голова моя кружиться ше й на серці єсть печаль.

Голова моя кружиться ше й на серці єсть печаль,
Скажи, Саша, скажи, Маша, шо й на свєті больше жаль?

Скажи, Саша, скажи, Маша, шо й на свєті больше жаль,
Чи жаль тройки вороної чи Ванюші-ямщика?

Чи жаль тройки вороної чи Ванюші-ямщика,
Тройка скаче, Ванька плаче, по дорожкє столбовой.

Тройка скаче, Ванька плаче, по дорожкє столбовой,
Всю Росію я об’їхав – кращой Маші не знайшов.

Всю Росію я об’їхав – кращой Маші не знайшов,
Назад же я повернувся – живой Маші не застав.

Лежить Маша у кімнаті, у кімнаті край вікна,
Голова цвітами вбрата, грудь покрита кісійой,

Сади мої, ой сади, сади зеленії,
Рано цвіли, а позно, позно й опадали.

Рано цвіли, а позно, позно й опадали,
Любив милий, а січас, січас покидає.

Мимо ходить, а в гості, в гості не заходить,
Хоть і зайде, так не до.., не довго гостює.

Хоть і зайде, так не до…, не довго гостює,
Він за мною а всю ноч, всю ноч протоскує.

Стане зоря, ой зоря, зоря заніматься,
Стане милой ой з мило…, з милою прощаться.

Прощай, мила, ой любов, любов дорогая,
Есть у мене а жіна, жіна молодая.

Прощай город, а ше й наша деревня,
Ой, а й з крутими горами. (двічі)

Ой з крутими горами.
Пропала я же, ой дівка молодая
Ой, а й з чорними бровами. (двічі)

Ой з чорними бровами.
Брови же чорні, а й а глазоньки карі,
Ой, а й пропала я з вами. (двічі)

Ой пропала я з вами.
Ой чого я ой із вами пропала,
Ой, а й шо худая слава. (двічі)

Ой шо худая слава,
Ой хорош вой да парень нежонатий,
Ой сукин син проклятий.

Ой сукин син проклятий.
Побив дівку, та ой да й побив красну
Ой, а й дурак понапрасну. (двічі)

Ой дурак понапрасну.
Стидно дівці, та вой да стидно красній
Ой, а й за ворота вийти. (двічі)

Ой за ворота вийти.
Як вийду я же та вой да за ворота,
Ой, а й луги та болота. (двічі)

Ой луги та болота.
Як вийду я же та вой да за новії
Ой, а й сади зеленії. (двічі)

(Саді зеленії,
А в тім саду вой да зеленому
Ой комиш-травка в'ється.

Ой комиш-травка в'ється,
А із мене же, ой дівки молодої,
Ой сукин син сміється.

Ой сукин син сміється,
Смійся, смійся, а вой да сукин сину,
Ой за сміх тобі буде.

Ой за сміх тобі буде,
Сім год трясця труситиме,
Ой а смерті не буде.)