Цифровий архів фольклору

Та мій же ти, братічок, та мій же ти, дорогий,
Та мій же ти, братічок, золотий!
Та звідкіля тебе виглядати,
Та відкіля ж я буду дожидати?
Та заростуть і стежечки, і дорожки,
Та де твої худенькі ходили ножки.

Люлі, люлі, люлечки,
Шовковенькі вервечки,
Мальовані бильця,
Підем до Кирильця,
Шо Кирилець робить?
Черевички кроїть,
Писаночки пише,
Дитину колише,
А-а, а!

Ех як учора ой да з вечірочка
Ой да бил прохладний ой да й вечірок.
Ой да там гуляли ой да двє дєвчонки,
Ой да между ними старичок.

Ех там гуляли ой да дві дєвчонки,
Ой, да между ними старий старичок,
Та приглашали дєвки старикашку,
Ой, да з сабой пєсєньку сіграть.

Ех приглашали дєвки старикашку,
Ой да з сабой пєсеєньку сиграть,
Та й одна дєвка ой да шельма била,
Становила зеркало ж в акно.

Ех одна дєвка ой да шельма била,
Становила зеркало ж в акно,
Та старик зеркала іспугался,
Ой да покотілся оттоль й прочь.

Куди, донько, собираєсся жи?

Куди, донько, собираєсся,
Що так рано наряжає(сся)?

Чи між турки, чи між татари?

Чи між турки, чи між татари,
Чи між тії прокляті жанда(рми)?

Ой там гора кременистая ж,

Ой там гора кременистая,
Там свекруха норовиста(я).

В пічі топлю – та й каже, не ясно,

В пічі топлю – та й каже, не ясно,
Діжу вимісю – каже не прекра(сно).

Діжу місю – каже не прекрасно,

Ложки мию – та й перемиває,
Ложки ж мию – та й перемива(є).

"Ой ви дітки, квіти наші,
Наварю вам горщик каші,
Поїсте ви до смаку!"
Мовить баба у кутку.

"Я щедруха, я гладуха,
В мене донечка-красуха,
Кучерявенький синок,
Як той сизий голубок,
Бабу гріє не кожух,
А веселий, теплий дух!".

Чогось мені тай дрімається,
Конь вороний спотикається.

Пущу коня, коня й на долину жи,
А сам піду(ляжу) спати на часину.

Ой спав - не спав ні час, ні годину,
Пришла к йому молода дівчина.

Прийшла к ньому молода дівчина
Та й вирвала кущик травичини.

Та вирвала кущик травичини
Та й мочила в глибоку криницю.

Меланки ходили,
Васильки носили,
Василечку, тату,
Пусти мене в хату,
Я жита не жала,
Золотий хрест держала,
Золоту каділницю носила,
Радуйтеся, люди,
Ось вам празник буде,
Богу свічу ставте,
А нам, маленьким діткам, по бубличку дайте!

Ой давно, давно я в батька була,
А вже ж тая стежечка терном заросла. (двічі)

Ой не так же терном, як терницею,
Ти зробися орлом, я орлицею. (двічі)

Ти зробися орлом, я орлицею,
Полетімо, сядемо над криницею. (двічі)

Полетимо, сядемо, станемо кувать,
Чи не прийде мати рано води брать. (двічі)

Вийшла, вийшла мати найраньше за всіх,
Набрала відерце повніше за всіх. (двічі)

Увійшла у хату невісток будить:
"Невістки, невістки, слухайте мене. (двічі)

Невістки, невістки, слухайте мене,
Щось у нас за пташка в садочку кує. (двічі)

А то ж і не пташка, то ж моя дочка
Без долі вродилася, без щастя зросла. (двічі)

Без долі вродилася, без щастя зросла,
На свою родіну помирать прийшла". (двічі)

Ой матінко-зірко, як у строку гірко,
Ні допити, ні доїсти, ні сісти відпочи(ти).

Ой матінко-вишня, чи я в тебе лишня?
Що ти мене сюди дала, де я неприви(шня).

Ой чии то бояре,
Под тёмным лесом стояли,
Ой, под тёмным, под высоким,
Под листьям широ(ким). Ги!

Ой то Витины бояре,
Под тёмным лесом стояли,
Ой, под тёмным, под высоким,
Под листьям широ(ким). Ги!

Свашка-неліпашка,

Свашка-неліпашка,
Шишок не ліпила,
Дружок не дарила,
Одну ізліпила
З зеленого сіна,
Та й ту сама з'ї(ла).

Та й ходив чумак, та й ходив бурлак,
Ой, сім год по Криму. (двічі)

Та й не случалось та й причиноньки же,
Ой, од роду йому. (двічі)

Та й як случилась та й причинонька же,
Ой, чумак болєн. (двічі)

Та й болєн чумак та й болєн бурлак,
Ой, болєн-нєздоров. (двічі)

Та й лежит чумак, та й лежит бурлак,
Ой, болєн-нєздоров. (двічі)

Ой на річці, на Ордані,
Божа Мати ризи прала,
Щедрий вечір, добрий вечір,
Добрим людям на весь вечір!

На калині вибивала,
На калині розвішала,
Щедрий вечір, добрий вечір,
Добрим людям на весь вечір!

Де взялися анголята,
Взяли ризи на крилята,
Щедрий вечір, добрий вечір,
Добрим людям на весь вечір!

Та й понесли під небеса,
А небеса розтворились,
Усім святим поклонились,
Щедрий вечір, добрий вечір,
Добрим людям на здоров'я!

Старший боярин, як баран,
Вылупив очи, як болван.

Ой як приїхав мій миленький з поля же,
Та й прив'язав коня до забора.

Ой та й прив'язав коня до забора же,
Сам заплакав край коника стоя:

"Ой нещаслива нам, коню, дорога же,
Засватана дівчинонька моя.

Ой коли б швидше вечора діждати й,
Пошлю людей дівчину сватати.

Ой пошлю людей дівчину сватати же,
А сам стану під вікном слухати.

Ой а сам стану під вікном слухати же,
А що буде дівчина казати".

Ой а дівчина по світлоньці ходить,
Вона свої білі ручки ломить.