Головна
Під вишнею-черешнею я з милим стояла

Під вишнею-черешнею я з милим стояла

Назва	Під вишнею-черешнею я з милим стояла
Жанр	Пісні з особистого та родинного життя
Дата запису	10 серп. 1996 р.
Місце запису	с. Гетьманівка, Шевченківський район, Харківська обл., Україна, Слобожанщина
Виконавці	Сивокоз Олександра Андріївна (1937), Миргородська Галина Іллівна (1936), Прокопова Надія Антонівна (1929), Крюкова Любов Федорівна (1941), Бондарь Надія Павлівна (1929)
Збирачi	Наталія Олійник
Транскрипція	Оксана Бугайченко

Слухати аудіо

0:00 0:00

100

Завантажити запис 3Подобається Поділитися

Під вишнею-чирешнею я з милим стояла,
Ой чого ж я сумна стала, як з милим розсталась?
Еей, чого ж я сумна стала, що з милим розсталась

Сіда милий у машину, їде в Москівщину,
А дівчині атвічає: «Я тебе покину».
Еей, а дівчині атвічає: «Я тебе покину».

Привикайте, карі очі, сами ночувати,
Хоч привикли не привикли – треба привикати.
Еей, хоч привикли не привикли – треба привикати.

Чорнявого не забуду, з русим спать не ляжу,
Як згадаю й чорнявого, та й гірко заплачу.
Еей, як згадаю й чорнявого, та й гірко заплачу.

Тече річка невеличка понад слободою,
Взяла дівка нові відра – пішла за водою.
Еей, взяла дівка нові відра – пішла за водою.

Іще й води не набрала, стала постояла,
Й за козаком зажурилась та й у воду впала.
Еей, за козаком зажурилась та й у воду впала.

Біжить батько, біжить мати і кричать: «Рятуйте!»,
А дівчина отвічає: «За мной не жалкуйте».
Еей, а дівчина отвічає: «За мной не жалкуйте».

Було б тоді жалкувати, як була мала я,
А тепер передо мною й могила сирая.
Еей, а тепер передо мною й могила сирая.

Вернувсь козак з Москівщини та й питає роду:
«А де ж тая й дівчинонька, шо упала в воду?
Еей, а де ж тая й дівчинонька, що упала в воду?»

Нема тії дівчиноньки, осталась дитина,
Хитається по всім світі, бідна сиротина.
Єей, хитається по всім світі, бідна сиротина.

Можливо, вам також сподобаються:

Аудіо	Назва	Жанр	Місце	Трив.	Текст
0:00 06:02 100	Ой чи милом, ох і мені вмиться	Пісні з особистого та родинного життя	с. Гетьманівка, Шевченківський район	06:02
0:00 04:55 100	(Сади) мої та садочки зелененькі	Пісні з особистого та родинного життя	с. Гетьманівка, Шевченківський район	04:55	(Сади) мої, та садочки зеленесенькі, Ой рано цвіли же та й пізно же опадали. Рано цвіли та й пізно й опадали, Ой любив милий, а сійчас він спокидає. Любив милий, а сійчас він спокидає, Ой мимо ходе же та й у гості не заходе. Мимо ходе та й у гості не заходе, Ой хоч і зайде ж так недовго він гостює. Хоч і зайде, так недовго він гостює, Ой усю й нічку же він зо мною протоскує. Долго, долго та й бєлого свєту нєту, Ой тільки стало та й на зорьку заніматься. Тільки стало та й на зорьку заніматься, Ой став же милий усю же правду сознаваться: «Єсть у мене та й жена й молодая, Ой єсть у мене ж та й жена же моладая».
0:00 02:30 100	Летіла зозуля та й сіла на сосну	Пісні з особистого та родинного життя	с. Гетьманівка, Шевченківський район	02:30	Летіла зозуля та й сіла на сосну, Та й сіла на сосну, на гілку рзкошну. (двічі) Та й стала кувати, сироти питати: «Скажи міні, сестро, з якого ти году?» (двічі) «Скажи міні, сестро, з якого ти году? А ще розкажи ж ти скільки в тебе роду?» (двічі) «А у мене роду – один брат із роду, Та й той приїжжяє десятого году». Як приїхав брат же ж у неділю вранці: «Давай вип’єм, сестро, вип’ємо по чарці!» (двічі) «(Міні), брате, горілка не п’ється, Коло мого серця як гадюка в’ється». «Нехай вона в’ється – вона одірветься, Розкажи, сестриця, як тобі живеться?» «А мені живеться – не дай Бог нікому: Зросла сиротою, а тепер – вдовою». «Годі тобі, сестро, гіркі сльози лити, Заберу тебе я між чужиї люди. Між чужими людьми краще буде жити, Ніж тут сиротині гіркі сльози лити».