Цифровий архів фольклору

Ой по тим (цім) боці жи та й по толоці,
Ой (та й) цигани стояли. (двічі)

Та й поміж тими жи та й циганами жи
Та й циганка а й ворожка. (двічі)

Та й до тиєї жи та й циганочки
Та й втоптана дорожка. (двічі)

А хто, хто Миколая любе,
Ой, хто йому вірно служе,
Святий Боже, Миколай,
На всякий час помагай.
Миколаю!

(Дали сину) ім’я – пресвятоє Ілля,
Вона його не злюбила,
Всих анголів посмутила.
Миколаю!

(Дали) ім’я – пресвятоє Ілля,
Вона його ізлюбила,
Всих анголів звеселила.
Миколаю!

В Цареграді та й на риночку,
Там пив Байда мед-горілочку.

Там пив Байда мед-горілочку
Та не день, не нічку та й не й одну ночку.

Та й приїхав посіл, царь турецький:
«Ой що ж ти же робиш, Байда ж молодецький?».

«Ой п’ю я, царю, мед-горілочку,
Та й не день, не нічку, та й не й одну ночку».

«Бросай, Байда, Байда байдувати,
Сватай мою дочку, будеш царювати!».

«В тебе й дочка та й некрасива,
А у тебе віра, віра нечестива!».

Ой як крикнув посіл, цар та й турецький
Та й на своїх слугів, слугів молодецьких:

«Візьміть Байду, Байду зв’яжіте
Та й за ребри гаком, гаком зачепіте!».

Взяли Байду, Байду зв’язали
Та за ребри гаком, гаком зачіпали.

Висить Байда, Байда на дубочку
Та й не день, не нічку, та й не годиночку.

«Дозволь, панич, свого й лука взяти
Та…………………………………………

…………………………………………….

Мені, Байді молодому, мед-горілку пити. (двічі)

Ой колись була розкошонька,
А тепер стала неволенька.

Ой тепер стала неволенька,
Ой болить серце, головонька.

Ой берут брата у солдати,
А за ним плаче батько й мати.

А й за ним плаче батько й мати,
Ще й три сестриці-жалібниці.

Ой що старша сестра коня веде,
Середульша сестра сідло несе.

Середульша сестра сідло несе,
А найменша сестра листа пише.

Ой вона пише-виписує,
Та й свого брата випитує:

«Ой ти, братіку наш, ти один у нас,
Ой коли прийдеш в гості до нас?»

«А ти, сестро моя, найменшая,
Ти досада моя найгіршая.

Ой піди, сестро, до Дунаю
Та візьми, сестро, піску з краю.

Та візьми, сестро, піску з краю,
Та й посій же, сестро, на камені.

Як на камені пісок зійде,
Ой тоді ж братік в гості прийде".

Ой нема піску, нема сходу,
Ой нема брата із походу.

Ой нема піску, вода змила,
Та нема брата, пуля вбила.

Ой, не рости, кропе, (двічі)
На моєму й огородочку. (двічі)

Ой, не ходи, старий, (двічі)
По моєму частоколочку. (двічі)

Я ж того старого (двічі)
Із роду та не любила. (двічі)

По його слідочку (двічі)
Каменем та покотила. (двічі)

Ой, як тяжко, важко,(двічі)
Каменеві та котитися. (двічі)

А ще тяжче, важче, (двічі)
Старому та женитися. (двічі)

Молоду жінку брати, (двічі)
Серденьком та й називати. (двічі)

А й у Єрусалимі рано задзвонили,
Щедрой вечор, доброй вечор,
Добрим людім на весь ве(чір)!

Рано задзвонили, cвятих побудили,
Щедрой вечор, доброй вечор,
Добрим людім на весь ве(чір)!

Вставайте, cвятії, думати-гадати,
Щедрой вечор, доброй вечор,
Добрим людім на весь ве(чір)!

Думати-гадати, яке ім’я дати,
Щедрой вечор, доброй вечор,
Добрим людім на весь ве(чір)!

Дали йому ім’я святоє Василя,
Щедрой вечор, доброй вечор,
Добрим людім на весь ве(чір)!

О матінко-вишня, чи я в тебе лишня?
Що віддала в чужі краї, де я неприви(чна).

Ой матінко-зірко, як у строці гірко,
Куда хилять, то й хилюся, бо я всіх бою(ся).

Бо я всіх боюся,
Як піду я в чисте поле, то й не ворон кря(че).

То й не ворон кряче,
А то ж моя рідна ненька та й за мною пла(че).

Та й за мною плаче,
Як піду я понад лісом, щось у лісі ту(же).

Щось у лісі туже,
Ой то ж моя рідна ненька робити не зду(жа).

Робити не здужа,
Ой хіба ж ти, моя ненько, води не носи(ла)?

Води не носила,
Чом ти мене маленькою та й не притопи(ла)?

Та й не притопила,
Ой хіба ж ти, моя ненько, грядок не копа(ла)?

Грядок не копала,
Чо ж ти мене маленькою та й не прикопала?

Та й не прикопала,
Як піду я понад яром та й гляну в прова(лля).

Та й гляну в провалля,
Чужим діткам життя гарне, а мені горюва(ння).

Меланія румнянія,
Й Меланія пребагата,
Щедрой вечор, доброй вечор,
Добрим людім на весь вечор!

Та дала на церкву срібла, злата,
Золотом церквуй обливала,
Щедрой вечор, доброй вечор,
Добрим людім на весь вечор!

Золотом церкву й обливала,
Нищих, убожих наділяла,
Щедрой вечор, доброй вечор,
Добрим людім на весь вечор!

Нищих, убожих наділяла,
На три же часті розділяла,
Щедрой вечор, доброй вечор,
Добрим людім на весь вечор!

Первая часть же Меланія,
Другая часть же Василія,
Щедрой вечор, доброй вечор,
Добрим людім на весь вечор!

Другая часть же ж Василія,
Третяя часть же Іван Хреститель,
Щедрой вечор, доброй вечор,
Добрим людім на весь вечор!

Третяя часть же Іван Хреститель,
А й у тій церкві престол стоїть,
Щедрой вечор, доброй вечор,
Добрим людім на весь вечор!

А й у тій церкві престол стоїть,
За тим престолом сам Бог ходить,
Щедрой вечор, доброй вечор,
Добрим людім на весь вечор!

(За тим престолом сам Бог ходить,
Божая Мати Бога просить,
Прибав, Боже, іще віку
Цьому пану чоловіку.
Його жінці милесенькій,
Його діткам манесеньким.

Дай Бог, вечір добрий! Винесіть пиріг довгий!)

На річці, річці, на Яридані,
Щедрой вечор, доброй вечор,
Добрим людім на весь вечор!

Там вмовлялося три товарищі,
Щедрой вечор, доброй вечор,
Добрим людім на весь вечор!

Первій товариш –ясноє сонце,
Щедрой вечор, доброй вечор,
Добрим людім на весь вечор!

Другий товариш – ясен місяць,
Щедрой вечор, доброй вечор,
Добрим людім на весь вечор!

Третій товариш – дробен дощик,
Щедрой вечор, доброй вечор,
Добрим людім на весь вечор!

Ясноє сонце вихваляється,
Щедрой вечор, доброй вечор,
Добрим людім на весь вечор!

Як ізійду я рано-вранці,
Щедрой вечор, доброй вечор,
Добрим людім на весь вечор!

То й освічу я небо і землю,
Щедрой вечор, доброй вечор,
Добрим людім на весь вечор!

Ясен місяць вихваляється,
Щедрой вечор, доброй вечор,
Добрим людім на весь вечор!

Як ізійду я пізно звечіра,
Щедрой вечор, доброй вечор,
Добрим людім на весь вечор!

То й освічу я небо і землю,
Щедрой вечор, доброй вечор,
Добрим людім на весь вечор!

Дробен дощик вихваляється,
Щедрой вечор, доброй вечор,
Добрим людім на весь вечор!

Як упаду я тричі на маю,
Щедрой вечор, доброй вечор,
Добрим людім на весь вечор!

То уродить жито-пшениця,
Щедрой вечор, доброй вечор,
Добрим людім на весь вечор!

Жито-пшениця, всяка пашниця,
Щедрой вечор, доброй вечор,
Добрим людім на весь вечор!

Та ой тупнули воронії коні за двором,
Та як тупнули воронії коні за двором.

Та як почула молода Галюся за столом,
Та як почула молода Галюся за столом.

Та й уклонилась своєму батеньку й у ноги,
Та й уклонилась своєму батеньку й у но(ги).

Та й не дай, не дай, ти ж, мій батенько, від себе,
Та й не дай, не дай, ти ж, мій батенько, від се(бе).

Та ой рад би я, доню ж моя, не віддати,
Та ой рад би я, доню моя, не відда(ти).

Та й налетіли такі ж гуси, що й узяти,
Та й налетіли такі гуси, що й узя(ти).

Та й налетіло сімсот(и) голубів та й на наш двір,
Та й налетіло сімсот голубів та й на наш двір.

Та й вибирай же, сивая голубко, ой де твій,
Та й вибирай же, сивая голубко, ой де твій.

Та й наїхало сімсот(и) боярів та й на наш двір,
Та й наїхало сімсот боярів та й на наш двір.

Та й вибирай же, милая Галюша, ой де твій,
Та й вибирай же, милая Галюша, ой де твій.

Та ой що в сирім та на коні сивім той не мій,
Та ой що в сирім та на коні сивім той не мій.

Та ой що в голубім та на коні воронім, ой то ж мій,
Та й ой що в голубім та на коні воронім, ой то ж мій.

Та й ходив чумак, та ходив бурлак
Сім год по Криму.

Сім год по Криму,
Та не случалось та причиноньки
Ізроду йому.

А як случилась та причинонька
Із Криму йдучі.

Та сірі воли похрамали
А чумак болєн став.

Та болять ручки, та болять ножки,
Та болить голова.

А бідна моя та голівонька,
Що товарища нема.

ВІтер з поля, хвиля з моря,
Ой да й довела любов до горя. (двічі)

Світ кружиться,
Ой да й на плечах орьол садітся. (двічі)

Ой ти, орьол сизокрилий,
Ой да й скажи правдоньку, де мой милой? (двічі)

А мой милой на роботі,
Ой да й на літєйному заводі. (двічі)

Жила вдова на край села,
Та було в вдови дев'ять синів,
А десята дочка Галюточка.

Сини зросли, в розбій пішли,
А Галя зросла, заміж вийшла,
Вийшла Галя за крамаря.

Вийшла Галя за крамаря,
Крамарь їде крамарювати,
Та бере Галю шинкувати.

Як набігли розбійники,
Крамаря вбили, а крамарчатко,
А крамарчатко розірвали,
А сестру Галю з собой взяли.

Уставайте, брати, що ж ми наробили?
Зятя вбили, а племінятко,
А племінятко розірвали,
А сестру Галю з собой взяли.

Ой з-за гори та й вітер повіває,
Ой мати дочку та й про життя й пита(є).

Спитай, мати, ой сірого вутяти,
Ой сіре вутя та й на морі ночу(є).

Сіре вутя та й на морі ночує,
Ой воно ж моє та й все горечко чу(є).