Цифровий архів фольклору

Та думай, думай, та й Маруся,
Думай, ще й гадай.

Та думай, ще й гадай,
Брести ж і тобі ж дві річеньки,
А третій Дунай.

А третій Дунай,
Перепливла ж дві річеньки,
А Дунаю ні.

А Дунаю ні,
Я й забула ж дівування,
А розкошів ні.

А розкошів ні,
Як піду я ж до батенька,
Й у неділеньку.

Та й у неділеньку,
Сидять мої ж всі розкоші,
Позастіллю.

Бігла теличка,
Та з березничка,
Та до дядька в двір,
Дай, дядьку, пиріг,
Як не даси пирога,
Візьму вола за рога,
Та поведу на моріг,
Зіб’ю йому правий ріг,
А в ріжечок трубити,
А воликом робити,
А батіжком підганять,
Батькові хліб зароблять!

Здрастуйте! З празником! Будьте здорові!

Як сів Христос вечеряти,
Щедрой вечор, доброй вечор,
Добрим людям на весь вечор!

Прийшла к йому Божая Мати,
Щедрой вечор, доброй вечор,
Добрим людім на весь вечор!

Сідай, синку, вечеряти,
Щедрой вечор, доброй вечор,
Добрим людім на весь вечор!

Вечеряй, синку, собі на здоров’я,
Щедрой вечор, доброй вечор,
Добрим людям на весь вечор!

Та й ходила та й Маруся по новім дворі,

Та й по новім дворі,
Та й гонила жи селезенька тихо по воді.

Та й тихо й по воді,
Пливи жи, пливи жи, мій селезню, тихо й по воді.

Та й тихо й по воді,
Прибудь, прилинь, мій батенько, тепер жи к міні.

Та й тепер же к міні,
Та й дай же ж міні жи порадоньку, бідній сироті.

Та й бідній сироті,
Ой, рад би я жи, дитя жи моє, прибути жи к тобі.

Та прибути к тобі,
Насипали жи сирої землі на груди мені.

У пана-хазяїна та на його дворі ж,
Щедрий вечір, добрий вечір,
Добрим людім на здоро(в’я)!

Та на його дворі, та й на його столі ж,
Щедрий вечір, добрий вечір,
Добрим людім на здоро(в’я)!

Сів Сус Христос вечеряти ж,
Щедрий вечір, добрий вечір,
Добрим людім на здоро(в’я)!

Та й прощай, прощай, та й Маруся, від тебе йдемо.

Та й від тебе йдемо,
Ми же твоє жи гуляннячко собі беремо.

Що й у полі й криниця,
Там холодная й водиця, ой,
Ой, там чумак сім пар волів пасе,
А й з криниці напував.

Ой, з криниці він напуває,
Ой, чого ви, сірі, половії,
А й чом води не п'єте?

Ой, чом води не п'єте,
Ой, либонь того, того чумаченька
А й до гробу відвезете.

Ой, до гробу й відвезете,
Ой, помер, помер атаман чумацький,
А й у Криму й на ринку.

А й у Криму й на ринку,
Гей, везуть, несуть того чумаченька
А як в'ялу рибку.

Жалій ненько, поки я й у тебе,
Жалій ненько, поки я й у тебе,
А як стану до неньки чужо(ї).

А як піду до неньки чужої,
А як піду до неньки чужої,
То не буде воленьки тако(ї).

Тяжко-важко другую кохати,
Тяжко-важко другую кохати,
А ще тяжче тебе забува(ти).

Із-за гори, гори та буйний вітер віє.
Ой там удівонька та пшениченьку сіє,
Ой там удівонька та пшениченьку сіє.

Сіє вона, сіє, почала волочити,
А заволочила – стала Бога просити,
А заволочила – стала Бога проси(ти).

Ой, уроди, Боже, та пшениченьку яром,
Для вдовиних діток ще й на людськую славу,
Для вдовиних діток ще й на людськую славу.

(Іще й вдова додому не дійшла,
А вже кажуть люди, що пшениченька зійшла,
Іще й вдова не лягала спати,
А вже кажуть люди, що пора вже жати.)

Ой, весна, весна, днем красна,
Шо ти нам, весно, принесла.

Принесла я вам літечко,
Ще й зеленеє же житечко,

Ще й червоненькі ягідки,
Хороші наші парубки.

Хороші наші, та й не всі,
Красувавсь кукіль у вівсі.

Ой, малая нічка та петрівочка,
Та й не виспалася наша діво(чка).

Цілу ніч не спала та біль білила
Та й до теї білі говори(ла):

"Ой, біль моя, біля та тонесенька,
Ой, коли ж ти будеш білесе(нька)?"

"Ой, тоді я буду та білесенька,
Як ти вийдеш заміж молодесе(нька)".

"Бодай же ти, біля, та не дождала,
Й шоб я вийшла заміж й не гуля(ла)".

Плачте, очі, плачте, карі, така ваша доля,
Полюбила мільоночка, при місяцю стоя (двічі)

Не я його полюбила, полюбила мати,
Вона мені поручила рушнички давати (двічі)

Один дала, другий дала, а на третьом стала,
А четвертим білесеньким ручки пов'язала (двічі)

Ой, скакала жабка понад гречкою,
А за нею хлопець з уздечко(ю).

Постой, постой жабко, я зануздаю
Та поїду дівку й одвіда(ю).

Як до мене Яків приходив,
Коробочку раків приносив,
А я тії раки забрала,
І Якова з хати прогнала,
Іди, іди, Якове, з хати,
Ніде тобі спати лягати,
Ой, на пічі батько та мати,
На припічку братови діти,
Ніде тебе, Якове, діти.

Ой устань, устань, та й матінко годі тобі спать,
Та й пора ж мені, моя ненько, вінок надівать.