Калина-малина, ні сладка, ні горька

Калина-малина, ні сладка, ні горька,
|Ой там заплакала салдатськая жонка.| 2

Вона заплакала, горько заридала,
|Любила й кохала, в салдати отдала.| 2

В солдати отдала, під город Варшаву,
|Під город Варшаву, де бьють барабани.| 2

Та під город Варшаву, де бьють барабани,
|Де бьють барабани, громко вибивают.| 2

Де бьють барабани, громко вибивают,
|За багатим сином батько й мати плаче.| 2

За багатим сином батько й мати плаче,
|А за сиротою чорний ворон кряче.| 2

Калина-малина, не сладка й не горка,
Чого заплакала солдатськая жонка? (двічі)

Чого заплакана(ла), чого заридала?
Любила, кохала – в солдати й оддала. (двічі)

В солдати оддала під город Варшаву,
Під город Варшаву, де б’ють барабани. (двічі)

Де б’ють барабани, громко вибивають,
Молодих реб’яток в солдати приймають. (двічі)

Калина-малина ні сладка, ні горка,
Ой там заплакала козацькая жонка. (двічі)

А вона заплакала, горко заридала,
Любила, кохала - в армію оддала. (двічі)

А в армію оддала під город Варшаву,
Під город Варшаву, де б'ють барабани. (двічі)

А де б'ють барабани, громко вибивають,
Молоді реб'ята призов призивають. (двічі)

А за багатим сином отець, мати плаче,
А за сиротою чорний ворон кряче. (двічі)

За багатим сином брати та сестриці,
А за сиротою дівки-жалібниці. (двічі)

Та й а за сиротою – дівки-жалібниці,
Пойдьом захищати совєцькі границі. (двічі)

Та й колись була ой розкіш воля,
А тепер стала ой неволенька.

Та тепер стала неволенька,
Та й болить серце й головонька.

Та йдуть полки ой побіля хати,
Та й беруть брата ой у солдати.

Та й беруть брата у солдати,
А за ним плаче батько й мати.

Три сестриці жалібниці,
Одна іде, коня веде

Друга іде, сідло несе,
Третя іде, слізно плаче

"Ой ти братіку наш, ти один у нас,
Коли ж ти прийдеш у гості до нас?"

"Піди, сестро, до Дунаю,
Возьми, сестро, піску в жменю скраю.
І посієш на каменю.

Як на камені пісок зійде,
Тоді ваш брат у гості прийде".

Нема піску та немає сходу,
Немає брата із походу.

Та прийшов соцкий до двора, некрутечків вибира,
Ей, гей, йо-хо-хо, та й некрутечків вибира.

Та й вибрав собі ж молодця, та нема ж неньки, ні отца.
Ей, гей, йо-хо-хо, та нема ж неньки, ні отца.

Та нема ж ненькі. ні отца, тільки ж одна сестриця,
Ей, гей, йо-хо-хо, тільки ж одна сестриця.

Та тільки ж одна сестриця, та й та плаче, журиться,
Ей, гей, йо-хо-хо, та й та плаче, журиться.

Ой поза лєсом,
Поза лєсом, лєсом тьомненьким,
Поза садіком зельоненьким.

Ой там лежала,
Там лежала шлях-дороженька,
Широкая, приубитая.

Ой широкая,
Широкая, приубитая,
Ще й сльозами приулитая.

Ой ще й сльозами,
Ще й сльозами приулитая,
Туда ніхто нє проєхал, нє прошол.

Ой туда ніхто,
Туда ніхто нє проєхал, нє прошол,
Только прошол та й наборік нєбольшой.

Ой тільки пройшол,
Тольки пройшол та й наборік нєбольшой,
За набором охвицерик молодой.

Ой за набором,
За набором охвицерик молодой,
На конику вихиляється.

Ой на конику,
На конику вихиляється,
В лист бомаги видивляється.

Ой шо в бомазі,
Шо в бомазі та й написано,
Написано, намальовано.

Ой написано,
Написано, намальовано,
На трьох братів розположено.

Ой на трьох братів,
На трьох братів розположено,
Которому та й на службу іти.

Ой которому,
Которому та й на службу іти,
Чи старшому, чи підстаршому.

Ой чи старшому,
Чи старшому, чи підстаршому,
Чи Ванюші самоменьшому.

(Ой у старшого та й дітей череда,
В підстаршого та й жена молода,
А в Ванюші только мамінька родна.)