Цифровий архів фольклору

Геніївці-буркуку,
Їли жабу на току,
А ми кажем: "Дайте й нам!"
Вони кажуть: "Мало й нам!" Ууух!

Ой ходив донець, та й сім год по Дону,
Ой на восьмом году сам додому йду.

На восьмом году сам додому йду,
Ой не сам же я йду, ше й коня веду.

Не сам же я йду, ше й коня веду,
А обняла ночка возлє лєсочка.

Обняла ночка возлє лєсочка,
А прив’язав коня возлє явора.

Прив’язав коня возлє явора,
А й сам ложився спать возлє коника.

Сам ложився спать возлє коника,
Ой чи спав, чи не спав та й прокинувся.

Чи спав, чи не спав та й прокинувся,
А прилізла к єму лютая змія.

"Чи ти спиш, донець, а чи так лежиш,
А й уставай, донець, я правду скажу.

Уставай, донець, я правду скажу,
А я правду скажу про твою жену.

Шо твоя жена у розброд пішла,
А коні вороні порозпродала.

Коні вороні порозпродала,
А й синів-соколів порозогнала".

Пішов же донець по своїм добру,
Ой жена молода ворота одчиня.

Жена молода ворота одчиня,
Ой шапочки не зняв, "здоров" не сказав.

Шапочки не зняв, "здоров" не сказав,
Ой жені молодій з плєч головку зняв.

Пішов же донець по своїм добру,
А й коні вороні по станках стоять.

Коні вороні по станках стоять,
А сини-соколи за столом сидять.

Заплакав донець, головку обняв,
А й шо лютій змії віроньки дав.

В осичені та й в березені,

В осичені та в березні,
Там Василько та й травку ко(сить).

Там Василько та й травку й косить,
Що накосить та все коням но(сить).

Що накосить та все коням но(сить),
Їжте, коні, травку зелененьку,
Та й поїдем по Галю молоде(ньку).

Уже сонце котиться,
Нам додому хочеться,
Хочеться давно,
А ми не йдемо,
Все пана ждемо.

Здвигнулися лавки,
Здвигнулися лавки,
Як сіли понянки,
Ще й не так здвигнуться,
Як пива й нап`ю(ться).

Та із тихого та Дунаєчка,
Та й з крутенького й береже(чку)

Там сиротина тай ноги мила,
З піском водицю зколоти(ла).

Ой, десь узявся та й козаченько
На вороному же коничень(ку).

Та й став коника та й напувати,
Став сиріточку й проклина(ти):

"Та й бодай же ти, та сиріточко,
Більша не зросла, заміж ви(йшла).

Більша не зросла, заміж вийшла,
Та й молодою та завдові(ла).

Та й з маленькою дитиною,
З великою худо(бою)".

Не сиди ж ти, Танєчка, з бабами,
Та ходім, Танєчка, із нами,
Ми ж тебе до Дунаю доведемо,
Ми ж тобі русу косу заплетемо.

Гикалка, гикалка,
Піди на кудикалка,
Напади вола, корову,
Брось дівчину чорноброву!

Коту, коту, котусю,
Займи нашу телусю
На попови толока -
Там травиця по бока,
І травиця і вода,
І Альонушка молода,
А-а, а-а, а!

На что мне тройка почтовая, когда я править не могу,
На что мне девушка другая, когда я перваю люблю. (дважды)

Не мог я с ней налюбоваться, не мог от сердца оторвать,
Но пришло времечко расстаться, последний раз поцеловать. (дважды)

Прощай подушка пуховая, прощай, железная кровать,
Прощай девченка молодая, я еду .....воевать

Із-за гір, з-за гір вилітав сокіл,
А з-за хутора вилітало два.

А й з-за хутора вилітали два,
Один одного та й питається:

"Ой де ти бував, а й шо ж ти видав?",
"Ой шо я видав - донця вбитого.

Донця вбитого, незаритого,
А в того донця видного реберця.

А в того донця видно реберця,
Крізь реберечка росте травичка.

Кругом серденька завивається,
Ніхто до донця не признається".

Відно рєчку далєко,
Вода сколивнулась,
А й у мене, молодца,
Ой серце стрепенуло.

Серце стрепенуло.
Сів на бистрого коня,
Ой далєко скочился.

Далєко скочився.
Возлє церковки святой
Ой конь остановився.

Став, остановився.
Я і скочив із коня
Та й перехрестився.

Та й перехрестився.
Я у церковку ввійшов,
Ой весь народ толпою.

Весь народ толпою.
Водять милую мою,
Ой водять кругом столу.

Водять кругом столу.
"Ой ти, милая моя,
Ой шо ж ти наробила?

Шо ти наробила?
З другим клятьбу прийняла,
Ой мєнє позабила?"

"Ой ти миленький же мой,
Розовой цвіточок,
Подарую я тобі
Ой носовой платочок!"

"А ти, милая моя,
Ти моє сердечко,
Подарую я тобі
Ой золоте колечко!".