Цифровий архів фольклору

Летіла зозуля та й сіла на сосну,
Та й сіла на сосну, на гілку розкошну. (двічі)

Та й стала кувати, сироти питати:
«Скажи мені, сестро, якого ти году? (двічі)

Скажи мені, сестро, з якого ти году,
А ще розкажи ти, скільки в тебе роду?». (двічі)

«А у мене роду – один брат із роду,
Та й той приїжджає десятого году. (двічі)

Як приїхав брат мій у неділю вранці:
«Давай вип’єм, сестро, вип’ємо по чарці!» (двічі)

«Ой щось мені, брате, горілка не п’ється,
Коло мого серця як гадюка в’ється!». (двічі)

«Нехай вона в’ється – вона одірветься,
Розкажи, сестрице, як тобі живеться?». (двічі)

«А мені живеться – не дай Бог нікому!
Зросла сиротою, а тепер вдовою!». (двічі)

«Годі тобі, сестро, годі сльози лити,
Заберу тебе я між чужії люди. (двічі)

Між чужими людьми краще тобі жити,
Ніж тут, сиротині, дрібні сльози лити!». (двічі)

Чи дома, дома пан-господар?
А я знаю, шо він дома,
Сидить же він в кінці стола,
А на йому шуба люба,
А на тій шубі поясочок,
На поясочку калиточка,
А в калиточці сім шеріжечків,
Сьому, тому по шеріжечку,
А нам дайте по пиріжечку!

Вечір добрий!

Жила вдова на роздолі, (двічі)
Та не мала же щастя та й до(лі).

Тіки мала одну дочку, (двічі)
Та й купала же й у медо(чку).

Та й купала, поливала, (двічі)
Щастя й долі же не вгада(ла).

Щастя-долі не вгадала, (двічі)
За п'яницю же заміж да(ла).

Шо п'яниця п'є-гуляє, (двічі)
Йде до дому, жінку ла(є):

«Іди, жінко, хоч топися, (двічі)
Бо ти мені же не годи(шся)!».

Пішла жінка до Дунаю, (двічі)
Із Дунаєм розмовля(є):

«Ой Дунає, Дунаєчко, (двічі)
Прийми мене же, хазяє(чку)!»

На камені ноги мила, (двічі)
А з каменя же хвиля зби(ла).

А з каменя хвиля збила, (двічі)
Щука-риба ухопи(ла).

«Ой ви, щуки, їжте руки, (двічі)
А ви, раки, розтерза(йте).

А ви, раки, розтерзайте, (двічі)
А личенько не займа(йте).

Нехай личко умиється, (двічі)
Прийде милий подиви(ться)».

Прийшов милий до Дунаю, (двічі)
Із Дунаєм розмовля(є):

«Ой Дунає, Дунаєчко, (двічі)
Верни мою же хазяє(чку).

Бо четверо діток маю, (двічі)
Ще й до печі же припада(ю).

А п'ятоє в повиточку, (двічі)
Заклопоче голово(чку)».

Нехай плаче, розпов'ється, (двічі)
Бо вже неньки не дожде(ться).

Ой ну, кітку, кітку,
Да нащо ж ти вкрав квітку
Та й поніс до Галі,
Положив на лаві.
Стала Галя котка бить:
"Да не вчись, котку, так робить,
А вчись, котку, черевички шить
Та й не наших шевців,
Переясловців",
А-а, а-а, а!

Щедрик-ведрик,
Дайте вареник,
Грудочку кашки,
Кільце ковбаски,
Мати казала,
Шоб дали сала,
Батько сварився,
Шоб не барився,
Дайте ковбасу, я й (батькові віднесу)!

Ой ну люлі, люлечки,
Шовковиї вервечки,
Мальовані бильця –
Дитині не спиться.
А-а, а-а, а!

Ой, коту, коту, коточок,
Да не йди рано в садочок
І не полохай галочок,
Та нехай вони сідають
І ягодки збирають,
А-а, а-а, а!

Злетів соловейко та й на віконечко,
Щедрій вечір, добрій вечір!

У світлоньку та заглядає,
Щедрій вечір, добрій вечір!

Дружко палахатий,

Дружко палахатий,
Біга кругом хати,
Ніде йому стати,
Пелех розчеса(ти)!

А в полі, в полі сам Господь ходив,
Мати Божая ризи носила,
Ризи носила, Бога просила:
Ой, роди, Боже, жито-пшеницю,
Жито-пшеницю, всяку пашницю,
На лєво махньот – пшениця растьот,
На лєво махньот– там жито растьот,
Сєю, вєю, повіваю, з Новим Годом поздравляю!

… добрий вечір,
Добрим людям на весь вечір!

Та й попрала, покачала,
Щедрий вечір, добрий вечір,
Добрим людям на весь вечір!

Ой на річці, на Ордані,
Матир Божа ризи прала,
Ой попрала, повішала,
На калину, на малину,
На зелений барвіночок,
Щедрий вечір, добрий вечір!

Ой де не взялися анголята,
Взяли ризи на крилята,
Полетіли попід небесами,
Всі небеса одтворились,
І святії преклонились,
Щедрий вечір, добрий вечір!
Добрим людям на здоров'я вам!