Пасла дівка воронії коні
| Назва | Пасла дівка воронії коні |
|---|---|
| Жанр | Пісні з особистого та родинного життя |
| Мотив | Залицяння, сватання , Сільськогосподарська робота |
| Дата запису | 17 бер. 1997 р. |
| Місце запису | с. Лиман, Зміївський район, Харківська обл., Україна, Слобожанщина |
| Виконавці | Бражник М.К. (1927), Прасковія Павлівна Горобець (1929), Двигун В.К. (1942) (гурт № 2 (кут Шия перша)) |
| Збирачi | Галина Лук'янець, Мирослава Семенова |
| Транскрипція | Галина Лук'янець |
Слухати аудіо
Пасла дівка воронії коні,
Пасуючи, коней погубила.
Пасуючи, коні погубила,
Шукаючи, сама заблудила.
Приблудила к зеленому гаю,
«Ой тут же я дорожки не знаю!»
Приблудила к зеленому дубу,
«Ой тут же я й ночувати буду.
Я думала, шо дуб зелененький,
Коло ж стояв козак молоденький».
«Здорові були, парні молодії,
Чи не бігли сюди ж коні воронії?»
«Бігли, бігли, не знаєм якії,
Скажи ж, дівко, яка в них прикмета?»
«Чорним шовком позапутувані,
Сріблом-золотом позаноздувані!»
«Загадаємо тобі чотирі загадки,
Відгаєш – тоді коні найдем.
Ой шо біжит ой біз повода?
Ой шо ж горит та й біз полемʼя?
Ой шо горит та й біз полемʼя?
Ой шо ж росте та й біз коріння?
(Ой шо ж росте та й біз коріння?
А що цвіте літо й зіму?)».
«Вода та й біжить та й біз повода,
Зоря ж горит та й біз полимʼя.
Зоря горит та й біз полимʼя,
Камінь росте ж та й біз коріння.
(Камінь росте та й біз коріння,
Сосна цвіте літо й зіму».
«Якби ж ти, дівко, коней не губила,
То ти б з нами та й не говорила!»
Можливо, вам також сподобаються:
| Аудіо | Назва | Жанр | Місце | Трив. | Текст | Ноти |
|---|---|---|---|---|---|---|
| Ой на горі цигани стояли | Пісні з особистого та родинного життя | с. Лиман, Зміївський район | 02:54 | |||
| Прожив двадцять років | Пісні з особистого та родинного життя | с. Лиман, Зміївський район | 03:44 |
Прожив двадцать років, ой не знав я й мороки, ой случилась бида. (двічі) До хати же добився же, ой в вікно подивився, ой сидят старости. (двічі) Старий до старої же ой кивнув головою: «Ой нехай вона йде!» (двічі) Сидят, розмовляют, ой дівчину ж питают: «Ой чи підеш, чи ні?» (двічі) Старий до старої ой кивнув головою: «Ой нехай вона йде!» (двічі) І батько ж согласний, і мати же согласна, ой а братічок ні. (двічі) | ||
| Вітер з поля, хвиля з моря | Пісні з особистого та родинного життя | с. Лиман, Зміївський район | 04:41 |
Вітер з поля, хвиля з моря, Світ головонька кружиться, Ой ти, орел сизокрилой, Що мой милой на роботі, Шо він робе, виробляє? Пішла слава по заводу, А я славоньки не боюся, |
