Віддала мене мати (фрагмент)

Ой по горі бавіночок слався,
А вдовин син розпивсь-розгуля(вся).

Ізтоптав-зламав червону калину,
Ізвів з ума дівку Маруси(ну).

Марусина по бережку ходе,
А за нею вітер хвилю го(нить).

Марусина на хвилю ступила,
Мати сина насильно жени(ла).

Мати сина насильно женила,
Оженивши, невістку суди(ла).

Сяка-така дрімлива невістка,
А ше к тому не хоче роби(ти).

(Наїлася, пішла лягла спати,
А за нею свекруха, не мати.

Вставай дочка, годі тобі спати,
Дій корови, що від батька нагнала
І ще й ті вівці, що мать дарувала)

Ой ти, мати, порадниця хати,
Порадь, мати, чим жінку карати?

Іди, синку, на ярмарок пішки,
Купи, синку, ремінниї вішки.

А ще й к тому дротяну нагайку,
Та й бий жінку з вечора до ранку.

Із вечора нагайка гуділа,
А до утра мила одубіла.

Ой ти, мати, порадниця хати,
Порадила, чим жінку карати,
Порадь, мати, де її дівати?

Сідлай, синок, булану кобилу,
Та їдь, синок, по її родину.

А питатимуть чого руки сині,
А питатимуть чого ноги сині?
А ти скажеш, воли задавили.

Ой на горі ж манастир, під горою школа,
Одна дівка, лучша всіх, вона плаче з горя.

Одна дівка, лучча всіх, вона плаче з горя,
В неї батько, як цвіт, завʼязав єї свєт.

В неї батько, як цвіт, завʼязав єї свєт,
В неї мати, як зоря, рано заміж оддала.

В неї мати, як зоря, рано заміж оддала,
Й у великую сімʼю, й у далеку сторону.

У великую сімʼю, й у далеку сторону,
А велика сімʼя вся вечеряти сіда.

(А мене молоду посилають по воду.

До криниці я йшла, як голубочка гула.

До криниці дойшла, умивалася,
Білесеньким фартушком утиралася.

Од криниці я йшла, спотикалася,
До хати дойшла, прислухалася.

Ой у хаті щось бубонить, мати сину говорить:
"Ой ти, сину, мій синок, чом не ходиш у шинок?

Чом горілочки не пʼєш, чом ти жіночки не бʼєш?"

"А як її бити, вона вміє все робити,
І спекти, і зварити, і до мене, молодця, заговорити.")