Цифровий архів фольклору

Та дуб зелений, та дуб зелений,
Ще й біла берьоза, ще й біла берьоза.

А з під тієї та й берьозоньки, ай з під тієї та й берьозоньки
А й вода протікає, та й вода протікає.

Ой там козак та й молоденький, а й ой там козак та й молоденький,
Ой коня напуває, коня напуває.

А й не пий, коню, та тієї ж води, а й не пий, коню, та тієї ж води,
Ой вода ключовая, ой вода ключовая.

Не бий, козак, та своєї жінки, а й не бий козак, та своєї жінки,
Та жінка молодая, та жінка молодая.

Та відкіль вітер віє,
Та відкіль вітер віє, туди я й хилю(ся).

Ой туди я хилюся,
Та й що люди ой говорять, а я й не бою(ся).

Ой веліть мені мати,
Та веліть ой мені мати королівну бра(ти).

Ой ой то королівна,
Ой то же королівна, то ж мені й не рів(на).

Ой ой то мені пара,
Ой ой то мені пара, де дівчина Га(ля).

Ой де дівчина Галя,
Ай де дівчина й Галя, а ще й.....

Коту, коту, коточок,
Заховався в куточок,
Тілько й видно хвосточок,
Треба ж його знайти,
І з його шубку зняти,
Та й Іванка укривати.

Котику біленький,
Котику сіренький,
Ідіть до нас ночувати,
Нам дитятко забавляти,
Е-е, е-е, е!

Кому воля, нам неволя,
Вон да й довела же любов до горя. (двічі)

Світ головоньці кружиться,
Вон да ой на плечах й орьол садиться. (двічі)

Ой ти й орьол сизокрилой,
Вон да скажи правду, де мой милой? (двічі)

А твой милой у заводі,
Вон да на сахарному заводі. (двічі)

Де ви, бояри, бували?

Де ви, бояри, бували?
В млині ночували,
Обметицю їли,
Тим і поділи(ли)(подуріли).

Та як посію та й жито, ячмінь,
Та й нікому буде жать.

Та й ой нікому ой буде жать,
Ой вийди, дєвко, та й вийди, красна,
Ой поможи мнє ой жито жать.

Ай поможи мнє ой жито жать,
Ой ой рада б я та й виходити,
Край воріт течьот рєка.

Ой край воріт течьот ріка,
Ой за річкою, та й за бистрою же,
Парень з дєвкой та й розмовля.

Ой парень з дєвкой та й розмовля,
Ой признайсь, дєвко, та й признайсь, красна,
Ой чи підеш ти ой за мєня?

Ай чи підеш ти ой за мєня?
Ой ой рада б я та й виходити,
В тебе жонка ой молода.

А в тебе жонка ой молода,
Ой в тебе жонка, та й два ребьонки,
Ой та й похожи ой на тєбя.

Як приїхав ой мой миленький з поля,
Та як прив'язав коня й до забора.

Та й прив'язав ой коня й до забора,
Та й сам заплакав, край коника стоя.

Сам заплакав, ой край коника стоя,
Та й нещаслива нам, коню, дорога.

Нещаслива ой нам, коню ж, дорога,
Та й засватана дівчинонька й моя.

Мені й, Господи, ой суботи діждати,
Ой пошлю й людей дівчини й сватати.

Пощлю людей ой дівчини сватати,
Та й а сам піду під вікном слухати.

(Ой що буде дівчина казати,
А дівчина по світлоньці ходе,

... свої білі ручки ломить,
Та все до батенька говорить.

Порадь мені, батеньку, що людям сказати?
Ой чи йти заміж, чи осені діждати?)

(Одна в мене ложечка, одна лишня ложечка,
А й десь моя дочечка.

Одреклася од роду, одреклася од роду,
Як той камінь у воду.)

Камінь у воді лежить,
А камінь й у воді лежить,
На чужині горе жить

Не дай Боже захворіть,
Ой не дай Боже захворіть,
То нікому пожаліть.

Не дай Боже помирать,
Та не дай Боже помирать,
То й нікому поховать.

Поховає й один піп,
Поховає й один піп,
Аби було вісім кіп.

Поховають і дяки,
Поховають і дяки,
Аби були п'ятаки

Що й на річці, на Йордані, щедрій вечір!
Щедрій вечір ще й добрий вечір!

Там Пречиста ризи прала, щедрій вечір!
Щедрій вечір ще й добрий вечір!

А поправши вивісила на ялині, щедрій вечір!
Щедрій вечір ще й добрий вечір!

Де взялися ж анголята, щедрій вечір!
Щедрій вечір ще й добрий вечір!

Усі небеса ж розтворились, щедрій вечір!
Щедрій вечір ще й добрій вечір!

Щедрій вечір, щедрій вечір ще й добрій вечір!

Сійся‑родися, жито‑пшениця, всяка пашниця,
Льон по коліна, щоб у вас, хрещених, голова не боліла!

З Новим Годом! З новим щастям! З новим здоров’ям!

Ой, що ж бо то та й за чорний ворон,
А й що й по морю літає,
Ой, що ж бо то та ще й за бурлака,
А й що й всих бурлак збирає.

Ой, ходімо, панове, молодці,
А й у той город Лебедин,
Ой, ходімо, панове, молодці,
А й у той город Лебедин.

Ой добрий вечір,
Ой добрий вечір,
Пан хазяїну.

Пан хазяїну,
Пан хазяїну,
Вставай з постели.

Вставай з постели,
Вставай з постели,
Вимітай двори.

Вимітай двори,
Вимітай двори,
Застилай столи.

Застилай столи,
Застилай столи,
Клади калачі.

Клади калачі,
Клади калачі,
З ярої пшениці.

Буде до тебе,
Буде до тебе
Аж троє гостей.

Аж троє гостей,
Аж троє гостей,
Троє радостей.

Що перший же гость,
Що перший же гость –
Ясне сонечко.

А другий же гость,
А другий же гость –
Ясен місяцю.

А третій же гость,
А третій же гость –
Дрібний дощичок.

Ясне сонечко,
Ясне сонечко,
Чим похвалишся?

Як я ізійду,
Як я ізійду,
Рано в неділю.

............................

Коло млина, коло броду,
Ой коло млина, коло броду,
Ой два голуби пили во(ду).

Вони пили, гуркотіли,
Ой вони пили, гуркотіли,
Ой стрепенулись, полеті(ли).

Крилечками стрепенулись,
Ой крилечками стрепенулись,
Ой про кохання спом'яну(ли).

Як ми колись кохалися,
Ой як ми колись кохалися,
.......

(Тому горе, хто кохає,
З стремен ніжок не виймає).

Що й у полі й криниця,
Там холодная й водиця, ой,
Ой, там чумак сім пар волів пасе,
А й з криниці напував.

Ой, з криниці він напуває,
Ой, чого ви, сірі, половії,
А й чом води не п'єте?

Ой, чом води не п'єте,
Ой, либонь того, того чумаченька
А й до гробу відвезете.

Ой, до гробу й відвезете,
Ой, помер, помер атаман чумацький,
А й у Криму й на ринку.

А й у Криму й на ринку,
Гей, везуть, несуть того чумаченька
А як в'ялу рибку.

Ой сів пугач на могилі, та й крикнув він: "Пугу!"
Ой ще й серце козацькеє а й не збоїться тугу.

Наші шаблі поржавіли, мушкети без курків,
А й ще й серце козацькеє а й не збоїться турків.

Панували на Вкраїні, а тепер не будем,
Того щастя, тії слави повік не забудем!

Ой гук, мати, гук, де козаки йдуть,
Ой щасливая та й доріженька, куди вони йдуть. (двічі)

Куди вони йдуть, там гори гудуть,
Ой під білою та березою отамана ждуть. (двічі)

У пана-хазяїна та на його дворі ж,
Щедрий вечір, добрий вечір,
Добрим людім на здоро(в’я)!

Та на його дворі, та й на його столі ж,
Щедрий вечір, добрий вечір,
Добрим людім на здоро(в’я)!

Сів Сус Христос вечеряти ж,
Щедрий вечір, добрий вечір,
Добрим людім на здоро(в’я)!

Як приїхав братік ой до сестриці в гості же,
Та й і прив'язав коня на новім помо(сті).

Ой стій же ти, коню, ой не тупай ногою же,
Та й поки поговорю з рідною ж сестро(ю).

Сестро ж, моя сестро, ой перепіличенько же,
Та й де ділося твоє білеє личе(нько)?

(Постаріла, брате, все думки та гадки,
А що і до того страшного достатку.

Синів не женила, дочок не давала,
За малеє врем'я сама стара стала.)

Хоч би швидше вечір, та й повечоріло,
Та може б моє серденько та й повеселіло.

Хоть би швидше вечір, та й сонечко зайшло,
Та й може б моє серденько та й до мене же прийшло.

Прийшло, прилинуло, та й до моєї хати,
Та й стукає в віконечко, а й де я буду спати.

Стукає в віконечко, та де я буду спати же,
Та одчиня й дверечка, та щоб не чула мати.

(А як і почує, то буде мовчати,
Вона й не осуде рідного дитяти.

А як одчиняла, правдоньки питала,
А як виряджала - плакала, ридала.

"Скажи мені правду, чи ти мене любиш?
Чи з мене смієшся?
До другої ходиш, та й не признаєшся".

"Що я тебе люблю, ще й любити буду,
Признаюсь по правді, сватати не буду.

Ой як тебе брати, як не велить мати?
Велить мені мати багатую брати."

З тиї багатої воли та корови,
З тієї убогої личко й чорні брови.)