Цифровий архів фольклору

Прийшла весна з квітами,
Прийшла весна з квітами,

З зеленими вітами,
З зеленими вітами,

Принесла нам літечко,
Принесла нам літечко,

Запашнеє зіллячко,
Запашнеє зіллячко,

Всім дівчатам по вінку
З хрещатого барвінку,

А хлоп’ятам батіжки
Випасати корівки.

Таврійчанські парубки
Усі грають на дудки,

Лиш Василько не грає,
Лиш Василько не грає ,

Женитися думає,
Женитися думає.

Скакав горобець по вулиці,
Скликав дівчат на вулицю,
Купала на Йван(а)!

Ходить сон коло віконця,
А дрімота коло плота,
Питається сон дрімоти,
А де будем ночувать?
Де хаточка теплесенька,
Де дитина малесенька,
Туди підем ночувать,
Дитиночку колихать,
Е-е, е-е, е!

Ой у лузі та ще й при березі черво..., червона калина. (двічі)

Спородила й молода дівчина й харо..., харошого сина. (двічі)

Ой де ж вона його спородила в зеле..., в зеленій діброві. (двічі)

Та й не дала й тому козакові не ща..., не щастя, не долі. (двічі)

Тільки дала йому, молодому, й біле личко, чорні брови. (двічі)

Було б тобі, моя рідна мати, цих брів, тих брів не давати,
Було б тобі, моя рідна мати, щастя, щастя й долю дати.

Понад садом, садом та пшениченка ланом,
Та пшениченка ланом, горою овес.

Горою овес, та не по правді, козаче,
Не по правді, соколе, зо мною живеш.

Зо мною живеш, а як вечір настане,
А як вечір настане, до другої йдеш.

До другої йдеш, а мені молоденькій,
А мені молоденькій жалю ой завдаєш.

Як піду я до батенька попрошуся,
Чи не пустить мене батько погулять?
Я сам, доню, не піду, і тебе не пущу,
Через село вода ллється,
А на морі хвиля в’ється,
А в долині роса впала,
Там дівчата б’ють Купала на Йван!

Купався Йван, довелося й нам,
Купався Мусій, довелося й усім,
Купала на Йван!

Купалочка, де твоя дочка,
Сидить у садочку, вишива сорочку,
Тонкою біллю на Святу неділю,
Купала на Йван!

А в нашого Йванка ворота новії,
Радуйся, ой, радуйся, Сус Христос,
Веселися, Боже наш,
Шо спородив на світ нас для Христа!

Ворота новії, стовпи золотії,
Радуйся, ой, радуйся, Сус Христос,
Веселися, Боже наш,
Шо спородив на світ нас для Христа!

Стовпи золотії, весь двір на помості,
Радуйся, ой, радуйся, Сус Христос,
Веселися, Боже наш,
Шо спородив на світ нас для Христа!

А нашого Йванка та й треба женити,
Радуйся, ой, радуйся, Сус Христос,
Веселися, Боже наш,
Шо спородив на світ нас для Христа!

Невісточку взяти, нею помишляти,
Радуйся, ой, радуйся, Сус Христос,
Веселися, Боже наш,
Шо спородив на світ нас для Христа!

Чи дома, дома пан-господар?
А я знаю, шо він дома,
Сидить же він в кінці стола,
А на йому шуба люба,
А на тій шубі поясочок,
На поясочку калиточка,
А в калиточці сім шеріжечків,
Сьому, тому по шеріжечку,
А нам дайте по пиріжечку!

Вечір добрий!

Ой учора ізвечора, пасла Маланка два качора,
Пасла, пасла, загубила, шукаючи, заблудила.
Щедрий вечір, добрий вечір,
Добрим людям на весь вечір!

Пішла вона в чисте поле,
Де Василько плужком оре,
Щедрий вечір, добрий вечір,
Добрим людям на весь вечір!

Жила вдова на роздолі, (двічі)
Та не мала же щастя та й до(лі).

Тіки мала одну дочку, (двічі)
Та й купала же й у медо(чку).

Та й купала, поливала, (двічі)
Щастя й долі же не вгада(ла).

Щастя-долі не вгадала, (двічі)
За п'яницю же заміж да(ла).

Шо п'яниця п'є-гуляє, (двічі)
Йде до дому, жінку ла(є):

«Іди, жінко, хоч топися, (двічі)
Бо ти мені же не годи(шся)!».

Пішла жінка до Дунаю, (двічі)
Із Дунаєм розмовля(є):

«Ой Дунає, Дунаєчко, (двічі)
Прийми мене же, хазяє(чку)!»

На камені ноги мила, (двічі)
А з каменя же хвиля зби(ла).

А з каменя хвиля збила, (двічі)
Щука-риба ухопи(ла).

«Ой ви, щуки, їжте руки, (двічі)
А ви, раки, розтерза(йте).

А ви, раки, розтерзайте, (двічі)
А личенько не займа(йте).

Нехай личко умиється, (двічі)
Прийде милий подиви(ться)».

Прийшов милий до Дунаю, (двічі)
Із Дунаєм розмовля(є):

«Ой Дунає, Дунаєчко, (двічі)
Верни мою же хазяє(чку).

Бо четверо діток маю, (двічі)
Ще й до печі же припада(ю).

А п'ятоє в повиточку, (двічі)
Заклопоче голово(чку)».

Нехай плаче, розпов'ється, (двічі)
Бо вже неньки не дожде(ться).

Ой ну, котку, котку,
Не лізь на колодку,
Бо й заб’єш головку,
Та й буде боліти,
Нічим буде завертіти.
Одна була хустина,
Да й ту я в воду пустила,
А дітоньки поймали,
Та й на куколки подрали,
Куколочок наробили,
І діток малих подражнили,
А-а,а-а, а!

Весняночка-паняночка,
А де твоя дочка?
У садочку на пісочку
Вишива сорочку.

А в нашого та й Іванка
На хаті витушка,
Одна була та Олєчка,
Та й та щебетушка.

Щедрій вечір!
А в нашого пана береза стояла,
Добрий вечір!

Щедрій вечір!
Струнка та висока, на листя широка,
Добрий вечір!

Щедрій вечір!
…

Ой поки ж ми та й стоятимемо,
Ой поки ж ми та й стоятимемо,
Сиру землю та й топтатимемо
Червоними чобіточками,
Золотими підківочками.

Ми думали, ви приїхали,
Ми думали, ви приїхали,
А вони ж пішком прийшли,
Молодого у мішку принесли,
І ноги стирчали - собаки гарчали,
Свашку у корзині, щоб не з’їли свині,
Світилку в коробці, щоб не вкрали хло(пці).

Ой ти дубе кучерявий, лист на тобі рясен.

Лист на тобі рясен,
Ой ти парень харош, бравий. словами прекрасен.

Словами прекрасен,
Слова твоої ласкавії, а проклята думка.

А проклята думка,
Була ж би я полетіла, як сизая голубка.

Як сиза голубка,
Гула-гула голубонька, полетіла в поле.

Летить галка через балку та й летючи кряче,
Молодая дівчинонька ходить гаєм плаче. (двічі)

Не пускає її мати рано до криниці,
Ні жита жать, ні льону брать, ні на вечорниці. (двічі)

Раз у вечері пізненько, як мати заснула,
Вийшла слухать соловейка, мов з роду й не чула. (двічі)

Як слухала соловейка, дивилася в воду,
Тяжко, тяжко, мамо… важко, важко, мамо… нащо дала вроду? (двічі)

Усе дала, усе дала, долі дать - не дала,
Дала, дала личко, дала, дала брови...

Ой, ну коту, котину,
Да куда їдеш по сіно?
Візьми нашу дитину,
Та й завези в долину,
Під червону калину,
А-а, а-а, а!