Щедрий вечі! А в нашого пана...

Ой, гоп та й усе, да й Сидор паску несе,
Да Сидориха порося, да похристосилися!

Трам, там, тіда, тіда, зарізала баба діда,
Повісила на кілок, щоб не бігав до дівок!

Трам, там, тіда, тіда, укусила баба діда,
А дід с пєчки упал, та в лоханку попал,
А в лоханке вода – обмочилась борода!

Дед бабку замотав у тряпку,
Поливав бабку водой, чтоб бабка стала молодой!

Очерет, очерет очереткуватий,
Чо ти вчора не прийшов, пришелепкуватий?

Колядую, колядую,
На печі горілку чую,
Не дасте горілки,
Поб’ю вам всі тарілки!

Колядую, колядую,
Я не п’ю і не блядую,
Не дасте колядувати,
Буду пить і блядувати!

Ой чарка нова, та горілки нема,
Хилю, хилю – не тече, коло серця пече!

Посадила розу край вікна (двічі)
Мала я мужа, мужа я мала, мала я мужа босяка.

Ничого не робить, тільки пʼє (двічі)
А прийде додому, а прийде додому жінку бʼє.

Ни бий мене, муже, та й ни лай, (двічі)
Бо я на тебе діток покину, а сама поїду за Дунай (двічі).

Сідала на лодку, плакала, (двічі)
Білою хустиною, правою ручиною маяла (двічі).

Ой, вернися, жінка, додому (двічі)
Ни буду я пити, буду любити, гірко мені жити самому (двічі).

Як вернулась жінка додому - (двічі)
І миски не миті, і горшки побиті, а діточки плачуть на пєчі.
І горшки побиті, і ложки не миті, а діточки плачуть на пєчє.

Ой не ходи, та розкудрявче, понад моїм садом,
Не товчи же, розкудрявче. ой саду-виногра(ду).

Не для тебе сад(и) садила, не я й поливала,
Для того сад садила, кого я люби(ла).