Цифровий архів фольклору

Гойда, гойда, гойдаша,
Де кобилка, там і лоша,
Там жарене порося,
І жарена гуска,
То Толі закуска,
Е-е, е-е, е!

Мишка, Мишка, подряпушка,
Де ти побігала?
– По хатах, по селах,
Що ти здобувала?
– Сало, сало, сало, сало,
Де ти його склала ?
– На поличкі, на поличкі,
Чим ти накривала ?
– Халявкою, халявкою!

Бігла кицька, хвостиком зачепила,
Сальце уронила, сальце вхватила,
А мишка: «пік, пік»,
А кіт її скік, скік,
Гам та й немає!

Гойда, гойда, гойда,
Чужа мати пойда,
А Толіна – пані,
Ходить у жупані.
А-а, а!

Ой на річці, на Йордані,
Там Пречиста воду брала,
Свого сина сповивала,
Де взялися ангелята,
Взяли ж його на крилята,
Та й понесли на небеса,
А небеса отворились,
Та всім святим поклонились.

Та мій же ти папанєчка, та мій же ти дорогий,
Та мій же ти папанєчка золотий!
Папаня, та глянь же не мене, папаня!
Та озвися, папаня! Та подивися ж!
Та подивися ж на мамочку старесеньку!
Та мій же ти папанєчка, та прийди ж хоч на мину(точку)!
Та подивися, скільки нас тут зобралось…

Летіла зозуля, на бережку сіла,
На бережку сіла же, а ой стала же кува(ти).

На бережку сіла та й стала кувати,
Не чуть мого милого же, та й не чуть, не слиха(ти).

Не чуть мого милого, не чуть, не слихати,
На жовтім пісочку а два слідочки зна(ти).

Що первий слідочок коня вороного,
А другий слідочок а й парня молодо(го).

Я піду в лісочок, зорву там листочок,
Буду прикривати же а й милого слідо(чок).

Щоб роса не впала, пташки не бродили,
А мого милого а й краще не люби(ли).

Вони ж полюбили, ще й причарували,
Несолону рибку ой вечерять дава(ли).

Вечеряй, вечеряй, та й не сумнівайся,
А як не жонатий, а й з нами зоставай(ся).

"Єсть у мене жінка ше й діточок двоє,
Ше й діточок двоє, а й чорняві обо(є).

Чорняві хороші, на мене похожі,
А й жінка русява, а й вона ж мені па(ра).

Ой, Боже ж мій, Боже, який я удався,
На чужій сторонці же а й за жінку призна(вся)".

Якби я був полтавський соцький,
Багато б десь чого зробив,
Щоб і земля була із каші,
Або із гарних пирожків.
Щоб на кущах росли ковбаси,
А листя було із млинців,
Щоб усім людім гарно жилось,
А напримір же, також і мені.

Косарі косять, й а вітер повіває,
Шовкова трава на косу й налягає.

Шовкова трава й на косу й налягає,
З під тії трави галочка й вилітає.

З під тії трави галочка й вилітає,
Галочка моя, галочка сивенька.

– Галочка моя, галочка сивенькая,
Скажи, галочка, де ж моя миленька?

(– Скажи, галочка, де моя миленькая,
– Твоя милая в лузі над водою,
Умивається холодною водою.
Умивається холодною водою,
Утирається шитою хустиною,
Вихваляється своєю родиною:
– У мене в роду два братіки із роду,
В тихому броду коника напувають,
Вони про мене тихенько розмовляють:
«– Де ж наша сестра хароша та вродлива,
Ой тільки її доленька нещаслива».)

Сів Сус Христос вечеряти,
Щедрий вечер, добрий вечер,
Добрим людям на весь вечер!

Прийшла к нєму Божая Мати,
Щедрий вечер, добрий вечер,
Добрим людям на весь вечер!

Та в полі, в полі, там три дороги,
Щедрий вечір, добрий вечір,
Добрим людям за цей вечір!

Там собиралось три товариші,
Щедрий вечір, добрий вечір,
Добрим людям за цей вечір!

Перший товариш - місяць ясненький,
Щедрий вечір, добрий вечір,
Добрим людям за цей вечір!

Другий товариш - дощик дрібненький,
Щедрий вечір, добрий вечір,
Добрим людям за цей вечір!

Третій товариш - сонце ясненьке,
Щедрий вечір, добрий вечір,
Добрим людям за цей вечір!

З празником! Дай, Боже, вечір добрий!

Налий, мати, стакан рому, бо я їду до прийому,
Ге-ей гей, уха-ха-ха, бо я їду до прийому.

А в прийомі скляні двері, там сиділи охвіцери,
Ге-ей гей і й уха-ха, там сиділи охвіцери.

Вийняв жереб сорок п’ятий, закричали: «В штаб прийняти!»
Ге-ей гей гей, уха-ха-ха, закричали: «В штаб прийняти!»

Не шуми ж ти, луже, осокою дуже,
Не завдавай жалю, що я в чужім краю.

Не завдавай жалю, шо я в чужім краю,
На чужій країні, як на пожарині.

На чужій країні, як на п[у]ожарині,
Ніхто й не пригорне при лихій годині.

Ніхто й не пригорне при лихій годині,
Не пригорне батько, не пригорне мати.

Не пригорне батько, не пригорне мати,
Тільки той пригорне, що думає брати.

Тільки той пригорне, шо думає брати,
Налетіли гуси з далекого краю.

Люлі, люлі, люлі, люлі,
Котикові дулі,
А Манючці калачі,
Щоб спала вдень і вночі,
Аа-аа-а!

Та прощай, прощай, та й Ларісо, сестро наша,
Та й ми не твої та й подруженьки, ти не наша.

Та й прощай, прощай, та Юрасик, товаришу наш,
Та й пускай, пускай, та й Ларису гуляти й до нас.

Та не на те я, подруженьки, її собі брав,
Щоби я ой її, протів нічі гуляти пу(скав).

Та ідіть, ідіть, подруженьки, й од віконця,
Та й не випущу ж та й Лариси до схід сонця.