Тяжко й важко ой на серденьку

НазваТяжко й важко ой на серденьку
ЖанрБалади
МотивВбивство, Зрада, Перелюб, Родинне життя
Дата запису1 черв. 1992 р.
Місце записус. Багата Чернещина, Сахновщинський район, Харківська обл., Україна, Слобожанщина
ВиконавціМартусь Захар Прокопович (1910), Точка Ольга Іванівна (1914)
ЗбирачiДмитро Лебединський, Олена Балака
ТранскрипціяОксана Бугайченко

Слухати аудіо

0:00 0:00
100

Тяжко важко ой на серденьку, як вечір приходе.
Ой та жонатий, ой розпроклятий до дівчини ходе.

До дівчини ходе,
Ой нехай ходе, ой нехай ходе, бо він її любе.

Бо він її любе,
Ой вона йому, ой молодому дружиною буд(е).

Ой молодому дружиною буде,
Як прийшов він додому, начав ніж гострити,

Начав жінку бити,
Його жінка молоденька начала просити:

«Ой дай мені, та мій милий, святої години,
Поки піду погодую малої дитини».

«Тоді будеш, моя мила, дитя годувати,
Як я піду до Дунаю ножа полоскати!

Ой підійдіте до сусіди, дайте тещі знати,
Нехай прийде, хоть приїде дочки наряжати».

Як прийшла мати додому та й каже:
«Ой доню моя, Анюточко, шо ж ти наробила,
Шо ти своїх малих діток та й посиротила!»

Можливо, вам також сподобаються:

АудіоНазваЖанрМісцеТрив.ТекстНоти
0:00 09:37
100
Як затоплю в новій хаті
Пісні з особистого та родинного життя
1

Балади

с. Вишневе, Валківський район09:37

Як затоплю в новій хаті сирими дровами,
Як затоплю в новій хаті сирими дровами.

Та й заллю я сирі дрова холодной водою,
Та й заллю я сирі дрова холодной водою.

А сам піду до дівчини, та й до молодої,
А сам піду до дівчини, та й до молодої.

«Здоров була, дівчинонько!», «Здоров, козаченьку!»,
«Здоров була, дівчинонько!», «Здоров, козаченьку!

Якшо ж мене вірно любиш, то вбий свою жінку,
Якшо ж мене вірно любиш, то вбий свою жінку!».

Як прийшов же він додому, став ножа точити,
Його жінка, як сива голубка, начала просити: (двічі).

«Чоловіче, чоловіче, дай добру годину,
А я сяду погодую малую (маленьку) дитину!» (двічі).

«Тоді ж будеш, моя мила, дитя годувати,
Як я піду до Дунаю ножа полоскати!» (двічі).

«Сосідоньки-голубоньки, дайте неньці знати,
Нехай ненька ізтихенька до мене прибуде!» (двічі)

Прийшла ненька ізтихенька, на порозі стала,
Прийшла ненька ізтихенька, на порозі стала.

«Ах ти доню, моя доню, що ти наробила?
Повну хату ще й кімнату крові напустила! (двічі)

Та й діточок гарнесеньких та й посиротила,
Та й діточок гарнесеньких та й посиротила!»

«Ой не я їх сиротила, сиротили люди,
А ще ж тая дівчинонька, що жонатих любить!» (двічі)

0:00 03:08
100
Да ясно-красно сонечко
Пісні з особистого та родинного життя
1

Балади

с. Крячківка, Пирятинський район03:08

Да ясно-красно жи й а де сонечко сходить,
А низенько, низенько й захо(дить).

Низенько заходить,
Да славний парєнь, да й уже ж він жонатой
Да й до дівчи-, до двічини хо(дить).

До дівчини ходить,
Да ой не ходи жи да до мене, й козаче,
Бо й уже жи ти, бо вже ти жона(тий).

Уже ти жонатий,
Та як будеш да до мене ой ходити,
Да й убий сво-, й убий свою жонку.

.


0:00 06:37
100
Ой ходив донець
Балади
с. Клюшниківка, Миргородський район06:37

Ой ходив донець, та й сім год по Дону,
Ой на восьмом году сам додому йду.

На восьмом году сам додому йду,
Ой не сам же я йду, ше й коня веду.

Не сам же я йду, ше й коня веду,
А обняла ночка возлє лєсочка.

Обняла ночка возлє лєсочка,
А прив’язав коня возлє явора.

Прив’язав коня возлє явора,
А й сам ложився спать возлє коника.

Сам ложився спать возлє коника,
Ой чи спав, чи не спав та й прокинувся.

Чи спав, чи не спав та й прокинувся,
А прилізла к єму лютая змія.

"Чи ти спиш, донець, а чи так лежиш,
А й уставай, донець, я правду скажу.

Уставай, донець, я правду скажу,
А я правду скажу про твою жену.

Шо твоя жена у розброд пішла,
А коні вороні порозпродала.

Коні вороні порозпродала,
А й синів-соколів порозогнала".

Пішов же донець по своїм добру,
Ой жена молода ворота одчиня.

Жена молода ворота одчиня,
Ой шапочки не зняв, "здоров" не сказав.

Шапочки не зняв, "здоров" не сказав,
Ой жені молодій з плєч головку зняв.

Пішов же донець по своїм добру,
А й коні вороні по станках стоять.

Коні вороні по станках стоять,
А сини-соколи за столом сидять.

Заплакав донець, головку обняв,
А й шо лютій змії віроньки дав.