Головна
Тяжко й важко ой на серденьку

Тяжко й важко ой на серденьку

Назва	Тяжко й важко ой на серденьку
Жанр	Балади
Мотив	Вбивство, Зрада, Перелюб, Родинне життя
Дата запису	1 черв. 1992 р.
Місце запису	с. Багата Чернещина, Сахновщинський район, Харківська обл., Україна, Слобожанщина
Виконавці	Мартусь Захар Прокопович (1910), Точка Ольга Іванівна (1914)
Збирачi	Дмитро Лебединський, Олена Балака
Транскрипція	Оксана Бугайченко

Слухати аудіо

0:00 0:00

100

Завантажити запис 3Подобається Поділитися

Тяжко важко ой на серденьку, як вечір приходе.
Ой та жонатий, ой розпроклятий до дівчини ходе.

До дівчини ходе,
Ой нехай ходе, ой нехай ходе, бо він її любе.

Бо він її любе,
Ой вона йому, ой молодому дружиною буд(е).

Ой молодому дружиною буде,
Як прийшов він додому, начав ніж гострити,

Начав жінку бити,
Його жінка молоденька начала просити:

«Ой дай мені, та мій милий, святої години,
Поки піду погодую малої дитини».

«Тоді будеш, моя мила, дитя годувати,
Як я піду до Дунаю ножа полоскати!

Ой підійдіте до сусіди, дайте тещі знати,
Нехай прийде, хоть приїде дочки наряжати».

Як прийшла мати додому та й каже:
«Ой доню моя, Анюточко, шо ж ти наробила,
Шо ти своїх малих діток та й посиротила!»

Можливо, вам також сподобаються:

Аудіо	Назва	Жанр	Місце	Трив.	Текст
0:00 02:40 100	Затоплю я в новій хаті	Пісні з особистого та родинного життя 1 Балади	с. Польова, Дергачівський район	02:40	Затоплю я нову хату сирими дровами, Тяжко-важко в світі жити поміж ворога(ми). (двічі) А мій мілій чорнобривій до другої ходе, Вона йому направляє: «Заріж свою жі(нку)!» (двічі) Як приходе він додому, став ножі точити, Його жінка, як голубка, до його проси(ти). (двічі) «Ой ти, милій, голуб сивій, підожди годину, Поки візьму погодую малую дити(ну)!» (двічі) «Ой не буду я годити ні одну хвилину, Тоді будеш годувати, як в землі лежа(ти)!» (двічі) А сусіди, добрі люди, дали неньці знати, «Іди, ненько, йди, старенька, дочку й наряжа(ти)!» (двічі) «Ой ти доню, моя доню, шо ж ти наробила? Шо ти своїх малих діток та й посироти(ла)!» (двічі) «Ой не я їх сиротила, сиротили люди, Сиротила та дівчина, шо жонатих лю(бе)!» (двічі) Де ж та нивка колосиста, шо нас прогодує? Де ж той батько, де ж та мати, зодягне, зобу(є)? Де ж той батько, де ж та ненька, зодягне, зобу(є)?
0:00 09:37 100	Як затоплю в новій хаті	Пісні з особистого та родинного життя 1 Балади	с. Вишневе, Валківський район	09:37	Як затоплю в новій хаті сирими дровами, Як затоплю в новій хаті сирими дровами. Та й заллю я сирі дрова холодной водою, Та й заллю я сирі дрова холодной водою. А сам піду до дівчини, та й до молодої, А сам піду до дівчини, та й до молодої. «Здоров була, дівчинонько!», «Здоров, козаченьку!», «Здоров була, дівчинонько!», «Здоров, козаченьку! Якшо ж мене вірно любиш, то вбий свою жінку, Якшо ж мене вірно любиш, то вбий свою жінку!». Як прийшов же він додому, став ножа точити, Його жінка, як сива голубка, начала просити: (двічі). «Чоловіче, чоловіче, дай добру годину, А я сяду погодую малую (маленьку) дитину!» (двічі). «Тоді ж будеш, моя мила, дитя годувати, Як я піду до Дунаю ножа полоскати!» (двічі). «Сосідоньки-голубоньки, дайте неньці знати, Нехай ненька ізтихенька до мене прибуде!» (двічі) Прийшла ненька ізтихенька, на порозі стала, Прийшла ненька ізтихенька, на порозі стала. «Ах ти доню, моя доню, що ти наробила? Повну хату ще й кімнату крові напустила! (двічі) Та й діточок гарнесеньких та й посиротила, Та й діточок гарнесеньких та й посиротила!» «Ой не я їх сиротила, сиротили люди, А ще ж тая дівчинонька, що жонатих любить!» (двічі)
0:00 03:08 100	Да ясно-красно сонечко	Пісні з особистого та родинного життя 1 Балади	с. Крячківка, Пирятинський район	03:08	Да ясно-красно жи й а де сонечко сходить, А низенько, низенько й захо(дить). Низенько заходить, Да славний парєнь, да й уже ж він жонатой Да й до дівчи-, до двічини хо(дить). До дівчини ходить, Да ой не ходи жи да до мене, й козаче, Бо й уже жи ти, бо вже ти жона(тий). Уже ти жонатий, Та як будеш да до мене ой ходити, Да й убий сво-, й убий свою жонку. .