Цифровий архів фольклору

Я малєнькая дєвочка,
Залєзла на тарєлочку,
Тарєлочка хруп,
Дайте, тьотко, руб!

Пустіть погуляти,
Пустіть погуляти,
Бояр повидати,
Чи не криві, не горбаті?
Чи уміють танцюва(ти)?

Не здихай, мила, так тяжко,
Не здихай так тяжело,
А вой да хіба же тобі дру…, ой дружка жалко,
Забувай тепер його.

Забувай тепер його.
Та вой да хіба же тоді же я, ой я й забуду,
Як закроються ой глаза.

Як закроються глаза.
Та вой да серце же кров'ю же о…, ой оболльоться,
Грудь сов'яне же я..., ой як трава.

Грудь сов'яне, як трава.
Та вой да грудь сов'яне і ой засохне,
Нікогда не ро…, ой розцвітьот.

Нікогда не розцвітьот.
Та вой да по кладбищу я ходила,
Не боялась нічого.

Не боялась нічого.
Та вой да чого ж мені ой здєсь бояться,
Здєсь ночниї сторожа.

Здєсь ночниї сторожа.
Та вой да чого ж мені здєсь бояться,
Здєсь мой миленький лежить.

Битим шляхом чумаки йдуть,

Битим шляхом чумаки йдуть,
Мого мужа коня ведуть,
Битим шляхом чумаки йдуть,
Мого мужа коня ведуть.

Та ведуть коня, ще й сідельце,

Ведуть коня, ще й сідельце,
Заболіло моє серце,
Ведуть коня, ще й сідельце,
Заболіло моє серце.

Ой ви чуми, добрі люди,

Ой ви чуми, добрі люди,
Де ви діли мого мужа?
Ой ви чуми, добрі люди,
Де ви діли мого мужа?

Та чи ви вбили чи втопили?

Чи ви вбили, чи втопили?
Мені жалю наробили,
Чи ви вбили, чи втопили?
Мені жалю наробили.

Ми не вбили, не втопили,

Ми не вбили, не втопили,
А ми жалю не робили,
Ми не вбили, не втопили,
А ми жалю не робили.

А в дядька, в дядька,
Дядина гладка,
Не хоче встати,
Ковбаси дати,
А дядько б устав,
Так штани засрав!

Ой журавко, журавко,
Ой журавко, журавко,
Чого крячиш щоранку?

Ой як мені не кричать,
Ой як мені не кричать,
Як високо вилітать?

(Ой високо, високо,
Клен-дерево широко.

В клен-дерева листя є,
Десь у мене мати є.

Десь у мене мати є,
Вона ж мене згадує.

Вона мене згадує, (двічі)
Як вечерять сідає.

Як вечерять сідає,
Та й ложечки щитає.

Одна лишня ложечка є,
Десь у мене дитя є.

Десь у мене дитя є.
На чужині страдає.

Одбилося од роду,
Як той камінь у воду.

Не дай Боже заболіть,
Та нікому пожаліть.

Не дай Боже помирать,
Та нікому поховать.)

Т

У Харькові на риночку, там пив чумак горілочку,
Пропив воли, пропив вози, пропив ярма, ще й занози,
Все своє добро.
Пропив воли, пропив вози, пропив ярма, ще й занози,
Все своє добро.

Прокинувся чумак вранці та й полапав у карманці,
Всі кишені вивертає, а там гроші та й немає, нічим похмелитись.
Всі кишені вивертає, а там гроші та й немає,
Нічим похмелиться.

Скинув чумак сірачину, дай, шинкарько, четвертину,
Шинкарочка треться, мнеться, одвернеться, засміється, що чумак дурак.
А шинкарка треться, мнеться, одвернеться, засміється, що чумак дурак.

Калино-малино, чом не розцвітаєш?
Молода дівчино, гей, чом стоїш думаєш? (двічі)

Я стою, думаю, ше й думати буду,
Полюбила парня, гей, повік не забуду. (двічі)

А в неділю вранці ще й сонце не сходить,
А вже мій миленький, гей, по казармі ходе. (двічі)

По казармі ходе, в руках шаблю носе,
В руках шаблю носе, гей, командіра просе. (двічі)

Пане командире, відпусти додому,
Покинув дівчину, гей, сам не знаю кому. (двічі)

Відпускаю тебе та ще й не самого,
Доручаю тобі, гей, коня вороного. (двічі)

Коня вороного, ще й нове сідельце,
Поїзжяй до двору, гей, розвеселяй серце. (двічі)

А козаче їде, ворота минає,
А дівчина стоїть, сльози проливає. (двічі)

Ой куда ти їдеш, ворота минаєш?
Я ж твоя кохана, гей, хіба ти не знаєш? (двічі)

Якби ти кохала, ти б мене кохала,
Я за гору скрився, гей, ти з другим стояла. (двічі)

Я й за гору скрився, ти з другим стояла,
А за другу скрився, гей, ти сина придбала. (двічі)

Ой не сама я дбала, дбали ми з тобою,
Дбали ми з тобою, гей, в лузі під вербою. (двічі)

Ой там на току й на базарі,
Жінки чоловіків продавали,
Як прийдеться до ладу,
То я свого поведу та й продам.

В сопілочку грає та й сопілочка
Та й з барвіночка та й оріхове дєнце.

Оріхове дєнце та як заграє,
Та й трава в'яне та й болить моє серце.

Мати сина колихала,
І дня й ночки не доспала,
І думала добрий буде,
І він неньку ж не забуде.

А він виріс ледацюга,
Превеликий волоцюга,
І став неньку проганяти,
І став неньку ж виганяти.

Іди, нене, ти від мене,
Будуть, нене, гості в мене,
У кафтанах і в жупанах,
........................................

А ти, нене, в сірячині
Та в драненькій запасчині.
І пішла ненька хитаючи,
Попід вікон і питаючи,

Ой, де хатка теплесенька,
Де дитина манесенька,
Буду й хатку замітати
І дитинку колихати.

Ой на вої нарожденні Божого сина.
Одна його породила Діва Марія.

А що з Діви, що з Марії та в малом тілі,
В малом тілі, в малом тії, та в многом літі.

Царю вічний, безсмертенний просився к мені.
Ой ходімо, поклонімось цьому Богові.

Поклонімось цьому Богу милоствому,
А на той світ будущини справделивому.

Одна душа справедлива не согрішила.
Отця-неньки, старшого брата не розгнівила.

Меланки ходили,
Васильки носили,
Василечку, татку,
Пусти нас у хатку,
А ми жито жали,
Чесний хрест держали,
Молітеся, люди, Богу,
Поки Христос буде,

Добрий вечір!

«Ой здорова, дівчинонько, куди йдеш? (двічі)
Скажи мені правдоньку, де живеш?». (двічі)

«А я живу, козаченьку, край води, (двічі)
Поставила хаточку з лободи. (двічі)

А ще тому сінесеньки приплету (двічі)
З високо дерева, з черету». (двічі)

«Ой здорова, дівчинонько, одчини, (двічі)
Сама собі славоньки не вчини!». (двічі)

Та й стояв явір ой над водою, на воду схилився,
Та й на козака ой незгодонька, козак зажурився. (двічі)

Ой не хилися, ой ти, яворе, ще ж ти зелененький,
Ой не журися, ой козаченько, ти ще молоденький. (двічі)

Та ой як мені не хилитися? Вода корінь....