У Харькові на риночку

У Харькові на риночку,
Там пив чумак горілочку,
Пропив воли, припив вози,
Ой пропив ярма, ще й занози,
Все чумацькоє добро.

Прокинувся чумак вранці,
Та й полапав у карманці,
Всі кишені вивертає,
Та й були гроші, та й немає,
Нічим похмелитися.

Скинув чумак сірячину,
Ставляй, шинкарко, четвертину,
Шинкарочка треться, мнеться,
Та й обернеться, засміється,
Шо чумак - дурак.

Гуляв чумак на риночку, там пив чумак горілочку,
Пропив воли, пропив вози, пропив ярма, ще й занози,
Все чумацькоє добро. (двічі)

Прокинувся чумак вранці, нема грошей у гаманці,
Всі кишені вивертає, а там грошей чортів має,
Нічим похмелитися. (двічі)

Пішов чумак до шинкарки: "Дай, шинкарко, хоть півчарки!"
Шинкарочка наливає, заплатити заставляє,
А грошей в його нема! (двічі)

Скинув чумак чумачину: "Дай, шинкарко, четвертину!"
Шинкарочка треться, мнеться, одвернеться, засміється, Що чумак дурак. (двічі)

У Харькові на риночку,
Там пив чумак горілочку,
Пропив воли, пропив вози,
Пропив ярма ще й занози,
Все своє добро.

Прокинувся чумак вранці,
Та й пощупав у карманці,
Всі кишені вивертає,
А там грошей та й немає,
Нічим похмелитися.

Скинув чумак жупанину,
Дай, шинкарко, четвертину,
Шинкарочка треться, мнеться,
Відвернеться, засміється,
Шо чумак - дурак.

На драбинушку схилився,
Та він своїми карими очима
На сірих волів дивився.

На сірих волів дивився,
Та пішли воли сірі, половії
У чистоє поле грати.

У чистоє поле грати,
Та в чистім полі, широкім роздоллі
Де косарі сіно косять.

Там косарі сіно косять,
Та вони косять, а вітер розносить,
А з косариків піт ллється.

А з косариків піт ллється,
Тай сидить чумак в холодку під возом,
Та й з косариків сміється.

Та й з косариків сміється,
Ой смійся, смійся, чумаку Макаро,
За сміх тобі горе буде.

За сміх тобі горе буде,
Та прийде осінь, а ти й у дорозі,
Нічим волів годувати.

Нічим волів годувати,
Та прийде зіма, ще й люті морози,
Нічим волів годувати.

Нічим волів годувати,
Та бере чумак ремінний налигач,
Та йде сіна купувати.

Та йде сіна купувати,
Ой продай, дядьку, чи ти рідний батьку,
Продай сіна хоч на в'язку.

Продай сіна хоч на в'язку,
Та нема сіна, продай хоч соломи,
Сірим волам для дороги.

Сірим волам для дороги,
Та пішли воли сірі, половії,
Аж ногами огонь крешуть.

Аж ногами огонь крешуть,
Та вже тому чумаку Макару,
Дубовую труну тешуть.

Як поїхав Саврадим у поле орати,
Його жінка Саврадимка у шинок гуляти. (двічі)

Гуляла, гуляла, трохи підпилася,
Наварила борщу, каші, в поле потряслася. (двічі)

Ходила, блудила, милого шукала,
Подивись, Саврадим, яка жінка стала. (двічі)

Та й не знав Саврадим, як жінку учити,
Запрягає в борону, їде волочити. (двічі)

Випрягає з борони, запрягає в рало,
Гей, цоб, моя мила, ще й додому рано. (двічі)

Випрягає з рала, запрягає у біду,
Гей, цоб, моя мила, я й додому поїду. (двічі)

Приїжджає до двора, в воротях калюжа,
Розсердилась чорнобрива та й на свого мужа.
Ізлізла на піч, сказала: «Недужа!» (двічі)

Ой вставай, мила, привіз тобі меду,
Цур тобі, Саврадим, голову не зведу!

Ой вставай мила, привіз я дубину,
Не товсту, не тонку, та й на твою спину.

Ой встала мила, та як не лежала,
Обняла Саврадима, ще й поцилувала. (двічі)

Бодай та дубина повік не родила,
Вона ж мене, молодую. та й оздоровила! (двічі)

Зелений дубочок та й на яр похилився,
Молодий козаче, та й чого зажурився?

Молодий козаче, та й чого зажурився?
Та й чи воли пристали, ой чи з дорожки збився?

Воли не пристали, та й з дорожки не збився,
Та й того зажурився, що й без долі вродився.

Того зажурився, що без долі вродився,
Та як піду я в поле, та й шукать собі долю.

Як піду я в поле шукать собі долю,
Та й не найшов я й долі же, а й найшов синє море.

Не найшов я долі, знайшов синє море,
Та й в тім синєм морі же ой самі риболови.