Головна
Мені мама вой да говорила

Мені мама вой да говорила

Назва	Мені мама вой да говорила
Жанр	Пісні з особистого та родинного життя
Мотив	Нещасливе кохання, Родинне життя
Дата запису	15 серп. 2012 р.
Місце запису	с. Березівка, Борисівський район , Бєлгородська обл., Російська Федерація, Слобожанщина
Виконавці	Борисенко Лідія Семенівна (1927)
Збирачi	Галина Лук'янець, Наталія Олійник, Віктор Бойко
Транскрипція	Галина Лук'янець
Ноти	Завантажити файл PDF

Слухати аудіо

0:00 0:00

100

Завантажити запис 2Подобається Поділитися

Мені мама вой да й говорила, часто й повторяла:
«Не люби ж …шарлатана, бо доля й пропала».

Дочка й мами вой да й не слушала, свій розім держала,
Через того вой да чорнявого в больницю й попала.

А в болниці вой да й дві сестриці, в обох карі глазки,
Одна сестра дєлаєть уколи, друга – перевʼязки.

Доктарь ходе вой да й по больниці, на ньом чорні бручки,
Ой як міне вой да надоїли докторськії ручки.

Можливо, вам також сподобаються:

Аудіо	Назва	Жанр	Місце	Трив.	Текст
0:00 05:16 100	Скотився місяць над горою	Пісні з особистого та родинного життя	с. Березівка, Борисівський район	05:16	Скотився місяць над горою і всю долину освітив, А в тій долині єсть хатина, а в тій хатині гомонить. (двічі) Там мати дочку научає, дочка заплакана сидить, (двічі) – Ой, доню-доню, моя доню, ти в мене галочка одна, Усі дівчата пішли (вийшли) заміж, а ти чого сидиш одна? (двічі) – Усі вже хлопці поженились, твого в живих уже нема. (двічі) – Ой, мамо-мамо, моя мамо, старий не парочка міні, Як оддаси мене за нього – буду лежать в сирій землі. (двічі) Не чути більше їх розмови, ліш тільки чути плач дочки, На другий день уже старому давала дівка рушнички. (двічі) Давала, слізоньки втирала, згадала клятву, що клялась: Любити милого да гроба, сама її не справдила. (двічі) Скатився місяць над горою і берег річки освітив, В тій річці плавало два трупа, а кінь по бережку ходив. (двічі)
0:00 04:06 100	Калина-малина, чого в лузі стоїш?	Пісні з особистого та родинного життя	с. Березівка, Борисівський район	04:06	– Калина-малина, чого в лузі стоїш, Чого в лузі стоїш та й не розцвітаєш? (двічі) – А я в лузі стою та й не розцвітаю, Полюбила парня, якусь думку маю. (двічі) А я думку маю, ще й думати буду, Полюбила парня, зроду не забуду. (двічі) А в неділю вранці, ще й сонце не сходить, А вже мій миленький по казармі ходе. (двічі) По казармі ходе, гостру саблю носе, Гостру саблю носе, камандіра просе. (двічі) – Командіре, братце, атпусти додому, Оставив дівчину, сам не знаю кому. (двічі) Їде-їде козак, ворота минає, А дівчина стоїть, сльози проливає. (двічі) – Ой, куда ж ти їдеш, ворота минаєш, Я ж твоя кохана, чи ти не впізнаєш? (двічі) – Якби ж ти, кохана, одного кохала, Як скрився за гору, сина б ти не дбала. (двічі) – Я сама не дбала, дбали ми з тобою, Дбали ми з тобою, в лузі під вербою. (двічі) – Калина-малина, чого в лузі стоїш, Чого в лузі стоїш та й не розцвітаєш? (двічі)
0:00 02:22 100	Дрібний дощик іде	Пісні з особистого та родинного життя 1 Козацькі	с. Березівка, Борисівський район	02:22	Дрібний дощик іде, ще й дуба колише, Козак коника веде, а дівчина кличе. Хоч клич, хоч не клич, моє серденятко, Взяв би я тебе за себе, так не велить батько. (Та й не велить батько, та й уся родина, Ой дівчина ти моя, личко, як калина. Личко, як калина, васильками пахне, Буду тебе цілувать, поки ти не заснеш. Вже й націлувався, вже й намилувався, Як у саду соловейко та й нащебетався. Нема в саду солов'я, нема щебетання, Нема милого мого, нема міні гуляння. Став у саду соловей, стало щебетання, Став мой милий прибувать, стало мні гуляння.)